Інна Богословська (42), голова Держкомпідприємництва, — про взаємини з підлеглими.
<і>26 травня Інна Богословська була призначена на посаду голови Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва. Пані Богословська ще не ввійшла в курс справ Комітету, але вона вже знає, з чого буде починати роботу на новій посаді.
— Недавно ви зробили тривалу поїздку по регіонах України. Чи міняється підприємницький клімат у країні?
—Всі українські бізнесмени — це покоління дилетантів. Вони вчилися на марші. Поїздка по країні переконала мене в тім, що співтовариство підприємців уже сформувалося. Це самий головний результат 12-літнього розвитку країни. Проблеми бізнесу загалом теж ясні. Необхідні, насамперед, дерегуляція, налагодження роботи судової системи, ріст купівельної спроможності населення. Поки ще існує необхідність об’єднання людей у єдиному інформаційному просторі. Український бізнес розвивався дискретно. Кожний будував щастя в окремо узятому дворі, кіоску, базарі. Ми дуже багато говоримо про євроінтергацію і вихід на зовнішні ринки. А нам потрібно розвивати і міжрегіональний бізнес.
— Ви говорили про те, що український бізнес розвивається. У чому це виявляється?
— Після закінчення 12 років аматорства з’явилися професіонали. Утворилися стабільні бізнес-структури. Підприємці відчули необхідність самоосвіти, самонавчання. Пішов нормальний еволюційний процес.
Бізнесмени навчилися захищатися в умовах твердого відношення з боку влади, а іноді і порочної судової системи. Я гадаю, що протягом 2-4 років старі організації підприємців відімруть. З’являться нові, дієздатні.
Є в розвитку і погане. Багато хто навчився користуватися вадами законодавства і грамотно іти у тінь.
— Ви хотіли обійняти посаду голови Держкомпідприємництва?
— Думаю, на державну службу потрібно йти таким людям, як я. Нас усе більше і більше у владі. Ми йдемо на держслужбу самореалізовуватися, а не заробляти гроші. У таких, як я, за спиною власний бізнес, що дозволяє почувати себе вільно. Бюрократ вищої ланки повинен мати можливість у будь-який момент розгорнутися і піти, не чіпляючись за посаду через якісь преференції. Моя заробітна плата в Комітеті, приміром, буде складати ледве більш 300 грн. Слава Богу, закон дозволяє мені, не займаючись підприємницькою діяльністю, усе-таки залишатися засновником компанії й одержувати дивіденди. На цей час вони і стануть основним джерелом мого існування.
— Якою ви бачите стратегію Держкомпідприємництва?
— Комітет багато зробив для малого бізнесу. Фактично з його подачі з’явилося саме поняття “малий бізнес”. Спрощена система оподатковування, безумовно, — теж велике досягнення Комітету.
Але і помилок допущено багато. Мені здається, що пройшов той час, коли робиться ставка тільки на розвиток малого бізнесу. Підприємництво — це величезний прошарок.
— Що ви маєте намір робити в першу чергу?
— На першому місці питання механізмів вступу у СОТ. Мова йде не по мито, а, скоріше, про регулювання мінімальних цін на імпорт. Потрібно провести скрупульозний аналіз протоколів, що збирається підписати Україна. Вони повинні відповідати інтересам національного бізнесу. Це задача не тільки Мінекономіки або Мінфіну, але і наша. Не можна дозволити, щоб товари з демпінговими цінами заповнили український ринок, і ми втратили власного товаровиробника.
— Як ви оцінюєте президентську ідею форсування вступу України у СОТ?
— Упевнена, що Президент вдумливо відноситься до цього питання. Думаю, робота всіх міністерств і відомств, що причетні до вступу, активізується. Якщо під кінець року дослідження, про які я говорила, будуть проведені, Україна вступить у СОТ. Якщо ні, то навряд чи хто-небудь візьме на себе таку політичну відповідальність. Може бути, у 2003 році ми і не встигнемо, але в 2004-м ця задача повинна бути виконана професійно.
Наступне завдання Комітету — розробка прозорих механізмів роботи Українського фонду підтримки підприємництва. Фонд не одержував грошей з 1999 року. Багато в чому тому, що більшість кредитів, виданих протягом першого року роботи, не були повернуті. У 2003 році бюджет Фонду — більше 50 млн. грн. Бюджет Українського центру реструктуризації підприємств складає кілька десятків мільйонів доларів. Про нього теж мало хто знає.
Я зроблю усе, щоб усі зацікавлені бізнесмени одержали інформацію про діяльність цих організацій і мали можливість брати участь у тендері на одержання цих грошей.
— Комітет буде брати участь у реформі податкового законодавства?
— Ми будемо лобіювати якнайшвидше прийняття нового Податкового кодексу. Через народних депутатів внесемо свої пропозиції. У нас є з ким працювати в парламенті. Пріоритетом нашої роботи стане просування ідеї введення єдиного соціального податку. Бізнесмени готові платити до 10% прибуткового податку і до 20-25% соціальних нарахувань. Я думаю, 30% соціального податку, що ввела в себе Росія, — максимум, що може бути в нас. Це справедливе оподатковування.
Крім того, вважаю за необхідне ще раз обговорити можливість скасування ПДВ і введення податку з обороту з диференційованою ставкою.
— чи Будете ви домагатися розширення повноважень Комітету?
— Подивившись Положення про Комітет, я зрозуміла, що в рамках діючого законодавства ще є величезний невикористаний резерв для розширення сфери нашої діяльності. Дотепер Комітет працював добре, але тільки у визначеному сегменті. Закон і Положення дозволяють значно більше. Я не бачу необхідності в яких-небудь додаткових повноваженнях.
— Як ви збираєтеся будувати кадрову політику в Комітеті?
— Я вперше йду на держслужбу, якщо не враховувати депутатства. І прекрасно розумію, що мені потрібно буде пройти нову школу. Природно, відчуваю величезну напругу й усвідомлюю відповідальність за прийняття рішень, у тому числі кадрових. Я довідалася багато цікавого про роботу структури. Мені потрібно виявити волю, розуміння і гнучкість, щоб не наламати дров.
Шашку з ножен я виймати не збираюся. Головним критерієм моєї оцінки підлеглих буде професіоналізм. Перше, що я зроблю, приступивши до роботи, — запрошу особисті справи керівників усіх рівнів. Безвідповідальних рішень приймати не буду.
— Чи буде у вас прямий вихід на Президента?
— Сподіваюся, так. Але я не збираюся зловживати цим.
— Наскільки причетний до вашого призначення Віктор Пінчук?
— Пінчук узагалі не причетний до мого призначення. З Віктором Михайловичем, в силу божевільної зайнятості нас обох, ми бачилися місяця два з половиною або три тому. І після цього навіть не розмовляли по телефону, хоча звичайно ми часто спілкуємося. У мене не було часу. Віктор теж зараз дуже зайнятий. До того ж я знаю, хто причетний… Насправді ця пропозиція Президента.
— Говорять, що після виборів команда “Озимого покоління” розсварилася, а ваші відносини з Хорошковским зіпсувалися. Але ж голова Держкомпідприємництва повинен тісно взаємодіяти з Мінекономіки…
— Після виборів була невелика пауза, коли нам усім необхідно було отямитися. Якщо говорити про людські відносини, то з Валерієм вони в нас ще кращі, ніж були до виборчої кампанії. У професійному плані, я думаю, ми будемо багато в чому солідарні.
— В одному з інтерв’ю ви говорили про ієрархічну чоловічу і сімейну жіночу манери керування. Який з них ви маєте намір дотримуватися?
— Я думаю, що я є перехідною ланкою. Після мене Комітет буде очолювати чоловік. У моїй манері керування рівноправно переплелися чоловічий і жіночий стилі. На мій погляд, більш вдалим буде чоловічий стиль. По такому принципу побудована система. Комітет — унікальний орган, що має спеціальний статус. Він не входить у Кабмін, але разом з тим голова Комітету бере участь у засіданнях уряду і є членом декількох урядових комітетів. З одного боку, Комітет займається регуляторною політикою, а з іншого боку — лобіює інтереси підприємців. Там, де з’являються функції захисту й опіки, жіночий стиль більш продуктивний.
— Як сказав Достоєвський, легко любити людство, але важко любити окрему людину. Чи буде відкритий доступ у Комітет підприємцям з їхніми конкретними проблемами?
— Рудимент особистого візиту залишився з часів царського режиму і радянської влади. Якщо справа доходить до особистого прийому, виходить, не працює система. Вона повинна функціонувати так, щоб людина, що відправила скаргу, одержала на неї відповідь, що містить рішення проблеми. Для цього не потрібно їхати за тридев’ять земель.
— Чи конфліктуєте ви з ким-небудь з чиновників, з якими вам доведеться працювати?
— У мене немає ніяких проблем. Якщо вже я пішла у виконавчу владу, то повинна співвідносити свої дії з загалькомандною ідеологією. Буде смішно, якщо Комітет почне воювати з усіма. У всьому потрібно шукати компроміс. Час зіткнення чолами пройшов. Жодне чоло не міцне настільки, щоб витримати масу ударів. Але Комітет усе рівно буде “шкідливим”.
— Однак в одному з інтерв’ю ви говорили, що ваші вороги ризикують “одержати по зубах”…
— Колись я була дуже категоричною. І цей спосіб я вважала чи не найкращим для розв’язання питань. Проходить час, і приходить досвід. Я спробую не схлестіваться ні з ким, якщо вистачить терпіння. Не хочу вести розмову на дилетантському рівні і давити співрозмовника емоціями. Я намагаюся володіти питанням і чути думки усіх. Це шлях до результату. Але якщо в когось з’явиться бажання на мене напасти, він дуже швидко одержить по зубах.
Бізнес
