Три складові судової реформи. Але спершу треба дати правову оцінку реприватизацiї

Реформувати судову систему України — те саме, що чистити авгієві стайні. Справа важка, невдячна, але необхідна. І найкраще провести її до початку нового політичного та бюджетного року, до весняних парламентських виборів. Щоб захистити державу від надактивності партій і виборчих блоків, захистити від затяжних корпоративних воєн. Щоб не допустити надалі перерозподілу власності в інтересах різних комерційних структур під гаслом «Повернімо втрачене державі».

Утім, руки до модернізації судочинства не доходили б ще протягом тривалого часу, якби не поповзли чутки про можливе відновлення на посаді через суд екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Як заявила на прес-конференції в Українському домі лідер партії «Віче», віце- президент Спілки юристів України Інна Богословська, ці розмови на зразок дзвону, що повідомляє про небезпеку, яка насувається на Україну. «Її (цю небезпеку. — Авт. ) можна прямо назвати судовим колапсом, розрухою в судовій системі», — зазначила вона.

І, розвиваючи думку, додала, що з руйнуванням судової влади обвалюються основи державності. Тому, можливо, питання реформування судочинства та забезпечення законних прав та інтересів громадян при розгляді справ у судах уже час винести на порядок денний Ради національної безпеки й оборони.

Сьогодні команда Богословської терміново готує листа для парламентаріїв, у якому звертає їхню увагу на цю загрозу і просить скликати спеціальну нараду з приводу реформування судової системи. Природно, для реформи потрібні кошти набагато більші, ніж те фінансування, за рахунок якого сьогодні живуть служителі Феміди. Але лідер «Віче» впевнена, що існують щонайменше три формули судового реформування, які мають різне бюджетне наповнення. Залишається лише «вибрати одну концепцію, затвердити її буквально за день до прийняття бюджету, щоб це був окремий документ» у вигляді закону або постанови. І тільки потім починати говорити про гроші.

Але чи захочуть депутати змінювати щось у ручній системі, яка частенько приймає рішення і на їхню користь? Чи готовий Президент виявити політичну волю? Чи потрібна йому ця реформа? Чи може держава сьогодні настільки забезпечити суддів фінансово, щоб вони не зазирали до рота позивачам, а служили тільки законності та справедливості?

Поки ж в українському судочинстві триває епоха правління корупції. Кількість справ на зразок спорів про долю Нікопольського феросплавного заводу, Северодонецького «Азоту» та кримського «Титана» зростає. За словами Богословської, нечисті на руку «судді перетворюються на ракову пухлину, здатну заразити весь організм судової системи». Якщо Президент не розставить усіх крапок над «і», довівши або спростувавши обвинувачення в тому, що уряд Тимошенко причетний до корупції у зв’язку з подіями навколо НЗФ, то це буде не просто доказом його слабкості як глави держави, а й розчинить ворота для всіх, хто готовий зневажати закон на благо собі любимому.

Інна Богословська вважає, що саме з «розбору польотів» щодо НЗФ треба починати судову реформу. А що стосується бюджетного фінансування, то, з погляду віце- президента Спілки юристів України, для країни найближчим часом там мають бути лише два пріоритети — освіта i судова система. Реформуючи першу, треба почати з підвищення кваліфікації педагогів і вихователів дошкільної освіти. А якщо нi, то, за словами Богословської, «можна скільки завгодно змінювати інституцiї, але якщо викладачі, як і раніше, є пропагандистами, нічого не буде». Вносячи радикальні зміни до другої, треба «перекроїти судові округи». «Якщо ми хочемо, щоб незалежними були судді та судова система, то однією з умов є те, щоб судові округи не збігалися ні з територіальними округами, щоб губернатор не міг на місці тиснути на свої суди, ні з округами міліції, СБУ та прокуратури», — впевнена вона.

По-друге, треба сконцентрувати увагу на фінансовому забезпеченні суддів. «Суддя повинен мати квартиру, автомобіль, дві відпустки на рік і достатній оклад, щоб за нього триматися. Iнакше матимемо людину, дуже підвладну золотому тільцю». Також, на її думку, сьогодні треба сформувати спеціальний орган, що займається розглядом скарг із приводу дій судів. А їх сьогодні в Україні надходить вчетверо більше, ніж кілька років тому. До цієї, назвімо її так, «слідчої комісії» могли б увійти представники всіх правоохоронних органів. Принаймні вивченням скарг могли б зайнятися й у Мін’юсті.

А вже далі професійну придатність суддів визначала б Вища кваліфікаційна колегія суддів і Вища рада юстиції, які згідно із законом мають право давати судження з приводу відповідності того чи іншого судді. Крім того, набув чинності Адміністративний кодекс, що дозволяє оскаржити дії суддів, які діють урозріз із нормами закону. Богословська впевнена — якщо забезпечити незалежність членів комісії від судової системи, то «чистка» може зайняти місяць. «Із мого досвіду, а я адвокатом працюю з 1982 року, вони (усі корумповані судді. — Авт. ) виявлені. У них були в минулому кримінальні справи, які «замилювалися», були безсторонні вчинки, які прикривалися. Повинна бути тільки воля, політична та владна, щоб припинити їхню роботу», — вважає вона.

 

Марина БРИКИМОВА,

“День”, №179, субота, 1 жовтня 2005