Горан Брегович: музика рідної землі під київським небом

Чи міг Горан Брегович очікувати такого щирого прийому українців на своєму концерті на Михайлівській площі в Києві вчора 2 червня? Думаю, що він був вражений величезній кількості народу і тій любові, яку природно випромінювала українська публіка до південно-слав’янського композитора.

Деякі його пісні і композиції нагадували відвідини сільського українського весілля з музиками — спільні арійські корені. Але чому він звертався до публіки англійською? Він думав, що ми краще його зрозуміємо, ніж якби він говорив сербською чи хорватською?

Горан Брегович народився в Сараєво в сім’ї сербки і хорвата, навчався в консерваторії по класу скрипки, а в 16 років створив свою першу групу “The White Button”, де був композитором і гітаристом. На питання про вибір інструменту Горан казав: “Я обрав гітару, тому що гітаристи завжди користуються популярністю у дівчат”.
Брегович відомий композитор і виконавець музики до кінофільмів Патриса Шейро (“Королева Марго”) і Еміра Кустуріци (“Underground”). Після саундтреків до фильму “Час циган” слідували звукові доріжки до таких праць Кустуріци, як “Сон Арізони” “Підпілля”, “Чорна кішка, білий кіт”… До речі, дехто досі думає, що пісню “In death car” написав Іггі Поп — він її чудово виконав, але автор – Горан Брегович.
Я пам’ятаю, як 2 роки тому Руслана, представляючи в Києві свій альбом «Дикі танці», згадувала Горана Бреговича як великого прихильника збереження в музиці етнічної основи, а також посилалася на нього як на визнаного метра європейської World music.

І ось він виступає в Києві просто неба, та ще з в величезним оркестром, який грає живу музику! Але такі свята в нас не відбуваються просто так. На екранах в кінці виступу замість виступаючих з’являються якісь дивні знаки – маленькі білі кружечки на голубому тлі – це, виявляється, символ громадського об’єднання «Віче України».

 

Олена Каганець

“Народний оглядач”, 3 червня 2005 року