Моя хата в центрі

Події в Україні в листопаді – грудні 2004 року викликали бурхливу хвилю генерації ідей та проектів подальшого розвитку країни. Унаслідок «помаранчевої» революції вивільнилась енергія суспільства, завдяки чому почала формуватися не лише національна ідея, а й побудовані на ній стратегії соціально-економічного розвитку України. Однією з таких стратегій став «План Розвитку Країни», презентований у Києві 17 грудня 2004 року на «Всеукраїнському Віче».

Організаторами цієї події виступили засновники громадської організації «Віче України» Інна Богословська, Олександр Чалий та Ігор Дідковський.

 

Ціль стратегії

Головна мета презентованої стратегії – формування країни Миру та Соціальної гармонії, що передбачає відмову від класової боротьби, рівні можливості для досягнення матеріальної та духовної гармонії для кожного громадянина, «філософію серця», як моральну основу суспільства.

Інна Богословська: «Основне завдання нової держави України – створити нову економічну і політико-ідеологічну модель. Ця модель має бути, з одного боку, заснована на осмисленні пережитого унікального досвіду побудови «держави загальної рівності», а з іншого – на інтеграції в наше життя матеріалістичних законів ринкової економіки та відповідних правил і норм. Це напрям синтезу матеріалістичного і духовного, ідеалістичного і прагматичного, синтезу ідеології Заходу і Сходу. Україна, по суті, – країна, у якій сполучені всі привхідні умови для вироблення нової моделі».
Нова має відповідати вимогам сучасної геополітики та геоекономіки.

 

Геополітика

У сфері геополітики головним принципом, на думку розробників Плану, має бути принцип активного нейтралітету.

Олександр Чалий: «Хто б не став Президентом України, майбутня зовнішньополітична стратегія України визначатиметься об’єктивними геополітичними реаліями. Вони полягають у наступному.
Перше. 2004 рік знаменує кінець ідеї Єдиної Європи чи Єдиного Європейського дому. Геополітика сучасної Великої Європи визначається двома чітко окресленими економічними і військово-політичними блоками: ЄС і НАТО, з одного, Росія (ЄврАзЕС та ОДКБ) – з іншого.
Друге. Україна залишається практично єдиною європейською країною, яка залишається поза вищезазначених блоків чи імперій. Між ЄС (слоном) та Росією (ведмедем). Загальновизнано: Україна є ключовою ланкою стратегічної стабільності сучасної Європи. Водночас, сьогодні вона залишається без чітко визначеного власного геополітичного та геоекономічного статусу.
Третє. 1995 року Україна добровільно відмовилася від третього за чисельністю потенціалу ядерної зброї у світі. Утім, сьогодні вона залишається без надійної загальновизнаної та юридично гарантованої парасольки безпеки.
Ці реалії об’єктивно зводять свободу визначення Президентом України своєї зовнішньої політики до чотирьох можливих сценаріїв:

  • Політика коливань. Продовження існуючої лінії, постійні коливання між ЄС та Росією.
  • Повномасштабна інтеграція з ЄС. Зовнішня політика України цілком асоціюється зі Спільною зовнішньою та безпековою політикою України.
  • Повномасштабна реінтеграція з Росією. Зовнішня політика України цілком асоціюється зі Спільною зовнішньою та без пековою політикою Росії.
  • Позаблоковість чи нейтральність. Проведення суворо-прагматичної проукраїнської політики на всіх зовнішньополітичних напрямах. У Брюсселі та Москві Президент України заявлятиме одну і ту саму позицію.

Говорити не те, що від нього хочуть почути, а те, що відповідає його баченню національних інтересів України.

 

Геоекономіка

Головним принципом у сфері геоекономіки має бути принцип національного економічного егоїзму. «Агресивний маркетинг» української економіки у світовий простір – це, водночас, основа економічної стратегії поведінки із зовнішнім світом й відповідь на виклики сучасної геоекономіки. Внутрішня політика у сфері бізнесу, виробництва товарів та послуг має розглядатися тільки в єдності із соціальною політикою, як нерозривних частин єдиного цілого – економіки. Це потребує формування нової філософії бізнесу та соціальної політики, яка б передбачала створення системи мотивації, системи інформування та нового системного підходу до бізнесу та до соціальної політики. Основною метою в бізнесі, крім одержування прибутку, мають стати: конкурентноздатність, моральність, новизна, креативність нового продукту. Бізнес має стати основним чинником прогресу та визнаним у суспільстві авторитетом.

Інна Богословська: «Гроші, як універсальний інструмент, вельми глобальні в сучасному світі. Це одна аксіома. Друга – гроші дуже схожі на воду. Вони течуть у податкові «низини», перетворюються на пару там, де дуже висока політична температура, гниють там, де закритий непроточний резервуар, проривають всі заслони і диктують свої умови, коли їх багато і їм тісно. Гроші – це енергія. Породжується вона дією, первинним людським поштовхом. Бездіяльність породжує безгрошів’я – це ще одна аксіома.

Але головне: гроші потрібні людині в тій кількості, якої досить для відчуття себе вільною. Незважаючи на надзвичайно важливе значення грошей, здоров’я економіки визначає ще багато чинників, що значно важче піддаються регулюванню. Це психологічні настанови, релігійні та ідеологічні моделі, соціальна інерція тощо.

Коли ми говоримо про те, що нам потрібно зробити в економічній сфері, і як похідна – у бюджетній і податкових сферах, ми повинні визначити точки розвитку, які примусять економічні механізми працювати без щоденного ручного втручання. Ось деякі з них:

1. Інвентаризація ресурсу, достовірна статистика і прогнозування.
2. Перегляд системи податків і соціальних платежів, легалізація капіталу.
3. Ревізія порядку складання і контролю виконання бюджетів.
4. Адміністративно-територіальна реформа.
5. Ідентифікація еліт та їхня інтеграція в міжнародні еліти.
6. Реформа ПЕК.
7. Розвиток фінансового, страхового ринків.
8. Підвищення рівня освіти, просвіти.
9. Реформа правоохоронних органів.
10. Створення єдиного реєстру соціальних агентів і соціальної допомоги».

 

Національна ідея

Третьою  складовою  презентованої  стратегії  є  національна  ідея,  простим  і  водночас  найпотужнішим  слоганом  якої є:

«Україна – це я!»


Ігор Дідковський: «Відчувати й усвідомлювати Україну в цілому – означає любити всіх громадян України, без упереджень та стереотипів. Бо в державі важливі всі: і селяни, і чиновники, і банкіри, і наймити, і олігархи. Усі вони складають Українську націю. Моє середовище думає про гармонію еліти і народу, готує План розвитку країни, політичну доктрину, економічну модель, новий Закон про Землю. Неможливо продавати зміст нашої свідомості, а її зміст з давніх-давен – Земля.

Наша свідомість має два вектора:

Перший – Віддай свій РІД. Дізнайся про своїх дідів та прадідів, в їхньому простому житті – мудрість Природи.

Другий – Май родові знання. Знай періоди просвітленого існування нашого народу за всі історичні часи і знай його цінності та мрії. Знати також потрібно і темні часи нашого народу. Зі світла та темряви наш народ залишив нам джерела мудрості та виживання».

 

Олександр Зленко,

“Бліц-каталог 059”,  № 1/83/, січень