Інна Богословська: «Українці повинні навчитися бути егоїстичніше»

Перспективи євроінтеграції України прокоментувала KW екс-голова Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Інна Богословська.

KW: Який геополітичний вибір – європейський або євразійський – сьогодні більш вигідний для України? 

І.Б.: Мова про вибір між європейським та євразійським вимірами зараз вже не йде, оскільки євразійського вибору більше не існує як такого – він трансформувався в імперський. Росія проголосила внутрішньо- і зовнішньополітичний курс на відновлення імперії, що завжди має на увазі експансію, розростання територій, придушення будь-яких демократичних ініціатив.

Для України вибір між Європою і Євразією перетворився у вибір між демократією та авторитаризмом, у вибір між інтенсивним та екстенсивним шляхами розвитку. Саме в цьому складається суть моменту, хоча, скажемо, ще півроку назад такої ясності не було.

Безумовно, Росія розвивається екстенсивно. Про це свідчать річні темпи росту її економіки — 1% ВВП, у той час як ціни на енергоносії виросли майже вдвічі. Тобто РФ непродуктивно витрачає навіть ті ресурси, які напрацьовуються завдяки високим світовим цінам на основні позиції її експорту.

Тому, коли мова йде про визначення майбутніх шляхів для України, вибір однозначний: демократія та інтенсивний шлях розвитку – європейський.

KW: Чи дійсно у випадку проведення чесних виборів Україна зможе реально наблизитися до СОТ та ЄС?

І.Б.: До СОТ – так, до ЄС – немає. Зовсім очевидно, що першим подарунком, який Україна одержить від Євросоюза у випадку чесних виборів, стане визнання її країною з ринковою економікою. Але в найближчі 5- 7 років ЄС не перегляне свого відношення до надання Україні іншого статусу, ніж той, котрим ми володіємо сьогодні, – сусіда Євросоюза. Потім можна буде почати переговори щодо асоційованого членства та десь через 10-12 років почати розмови про повноправний вступ у ЄС.

KW: А до того часу українській зовнішній політиці треба буде зберігати багатовекторностъ?

І.Б.: Багатовекторність — не найкращий спосіб проведення ефективної зовнішньої політики. Україна дотримувалася цієї лінії досить довго, що, очевидно, було єдино доступним їй способом виживання між надзвичайно впливовими геополітичними та економічними гравцями. Говорять, якщо хочеш заробити на життя, потрібно бути скромним і старанно працювати. Якщо ж хочеш розбагатіти – потрібно придумувати щось інше. Таким чином, якщо ми визначаємося стратегічно, то все-таки потрібно не підбудовуватися під щось або когось (горезвісна багатовекторність), а прагматично забезпечувати домінування одного-єдиного вектора — українського.

Українці повинні навчитися бути егоїстичніше. Ми просто зобов’язані робити все, що вигідно з погляду національного егоїзму. Наприклад, СОТ – це дійсно перспективний союз, тому що коли 80% країн світу увійшли в цю організацію, то по факту це напевно вигідно. Але якщо вступати бездумно та безграмотно – втрат не уникнути. Прекрасну модель показує досвід Японії, що одночасно із прийняттям стандартів СОТ розробила та впровадила систему внутрішньої сертифікації якості, чим відгородила свій ринок від несумлінної конкуренції, демпінгу та припливу неякісної продукції ззовні.

Що стосується перспектив вступу України в Євросоюз, то, думаю, на наших очах ця організація буде дуже серйозно трансформуватися. Так що років через 10-12, коли ми остаточно встанемо на ноги, тоді й вирішимо, який рівень інтеграції з ЄС буде для нас оптимальним. З огляду на те, з якою швидкістю розвиваються процеси у світі, не треба що-небудь жорстко постуліровати наперед і в такий спосіб обмежувати собі свободу маневру. Ми повинні спроектувати власне бачення майбутнього країни та пам’ятати, що питання із вступом у всякого роду союзи – ситуативні або постійні – повинні вирішуватися не тільки виходячи зі ступеня нашої готовності, але й з урахуванням того, наскільки це відповідає нашим національним, у тому числі й егоїстичним інтересам.

 

Катерина Маркечко

KyivWeekly № 47 (138) 17-24 грудня 2004 року