Інна Богословська: «Проблема в тім, що таких Азарових у нас сотні тисяч»

Так чиновники в Україні ще дверима не грюкали. Заява Інни Богословської, опублікована одночасно з подачею прохання про відставку з посади голови Держпідприємництва, розбурхало багатьох. Чи не вперше чиновник високого рангу наважився винести сміття з хати, зробивши надбанням гласності внутрішньокабмінівські проблеми. Вийшло, на наш погляд, дуже демократично. Утім, судіть самі.

Чим для вас стало закінчення роботи у виконавчій владі?

Це початок наступного етапу в моєму політичному житті. Новому класові успішних підприємців прийшов час говорити. Наш бізнес, навіть якщо йому дверима віддавлять усе, що можна, не поворухне пальцем, поки не пролунає слово. Настав час говорити правду.

Ваш подальший шлях лежить у бізнес, політику або владу?

У політику. Це мій шлях. Думаю, що політиком я і піду з життя.

Обставини вашої відставки разюче схожі з недавньою відставкою міністра економіки Валерія Хорошковського…

Я так не вважаю.

Ваші відставки викликані різними причинами, вони не скоординовані?

Ні.

Принаймні, і ви, і він обвинуватили ту ж саму людину…

Так, ту саму. Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли. Я хочу почати дискусію, що не буде стосуватися якихось конкретних персоналій, а буде присвячена недолікам системи. До моєї відставки привів дивний збіг недоліків системи з недоліками окремої особистості. Усі його недоліки як особистості і професіонала підсилюються недоліками системи. Але своєю заявою я хотіла привернути увагу не до пана Азарова, а до повної невідповідності нашої системи влади тим задачам, що перед нею стоять. Україна давно має потребу в адміністративно-територіальній реформі. Однією з причин, через які я дала згоду працювати у виконавчій владі, було бажання побачити цю систему зсередини, спробувати її на смак.

І як післясмак?

Огидний. Це недобита, недозруйнована «совкова» система, побудована зовсім під іншу країну. Адже усе залишилося. Централізм. Наявність ЦК КПРС, що усім командує, але нізащо не відповідає. Роль ЦК зараз виконує Адміністрація Президента.

Ви обвинувачуєте пана Азарова в багатьох гріхах, серед яких перевищення повноважень, недотримання законів, хамство, нарешті. А конкретні приклади могли б привести?

Приклад – засідання урядового Комітету 29 грудня. На цьому засіданні Азаров зробив спробу прийняти з голосу чотири постанови, що не були навіть роздруковані. Постанови ці стосувалися встановлення ставок податків, їхнього адміністрування. Узагалі, не було ні одного засідання урядового Комітету, де б нам не приходилося сперечатися. А 29 грудня був просто відкритий конфлікт. Саме цікаве, що всі зволіли промовчати, і тільки представник Мін’юсту сказав, що не можна урядовими постановами регулювати питання, що відносяться до компетенції парламенту.

А що, прем’єр нічого не знає про те, що діється в уряді? Чи все відбувається з його схвалення?

Безумовно, Азаров поводиться так не зі схвалення Януковича. Він таким вже прийшов у Кабмін. Ми його прекрасно пам’ятаємо ще з часів роботи в ГНАУ. Проблема в тім, що таких Азарових у нас сотні тисяч. І поводженням першого віце-прем’єра незадоволена не одна я. Обурені дуже багато чиновників у вищих органах влади. Мені цікаво, чи виникне ще в когось з нашого вищого політичного істеблішменту  бажання сказати правду?

І все-таки, з боку прем’єра була якась реакція на описані вами дії пана Азарова?

Наскільки я знаю, прем’єр реагує давно. Але не все, що він хоче, йому дають зробити.

Так хто ж у нинішньому Кабміні сама авторитетна людина?

Авторитетний – Янукович. Авторитетний – Азаров. Я сприймаю Януковича як консолідатора. Цим я пояснюю надзвичайно м’яку, на мій погляд, політику у відношенні недозволеного поводження тих або інших чиновників. Клянуся, я сприймаю Януковича як миротворця.

На вашу думку, він сильний кандидат у президенти?

Він зараз один із самих ймовірних кандидатів у президенти.

З якими основними проблемами ви зштовхнулися на посаді голови Держпідприємництва?

Я не могла робити те, що повинна була. Я являла собою людину, що стоїть з розставленими руками, тримає сітку і ловить в неї той кошмар, що метає Міністерство фінансів. Так не можна працювати. У нас не вистачало сил виловлювати весь цей жах. А чого коштує бюджет? Я беру на себе відповідальність сказати, що цей документ не має ніякого відношення до планування економічного життя країни. Він був «продавлений» по типу «хлопці, давайте зараз приймемо, а потім все порішаємо».

У чому логіка останніх кадрових перестановок у Кабміні?

Я думаю, що логіка всіх подій, що стосуються нашого  істеблішменту, обумовлена вичерпаністю ресурсу першого етапу розвитку країни: кадрового, ідеологічного, адміністративного…

 Чи потрібна, на вашу думку, країні політреформа?

Вона дуже потрібна. Але не така, яка запропонована Україні. Ця реформа робиться під інтереси якихось груп, причому не груп населення, а владних угруповань. На такій основі будувати країну неможливо. Потрібна реформа, що залишить лише одну галузь виконавчої влади, причому не важливо яку – президентську або урядову. Наш дуалізм влади – уряд і Адміністрація Президента – веде до катастрофи. Дублювання управлінських функцій – перша ознака, за якою ми, як консультанти, перевіряли ефективність менеджменту компаній. Це ж елементарний менеджмент-консалтинг. А в яких умовах працюють наші чиновники? Як вони можуть щось планувати, якщо в них на руках немає елементарного контракту. Система створена для обслуговування потреб «сьогодні на сьогодні». Я дуже сподіваюся, що моя заява дасть поштовх до дискусії в суспільстві, присвяченої проблемам адміністративного устрою України.

Ваші плани на найближче майбутнє?

Я маю мету ініціювати суспільну дискусію по трьох основних темах. Перша тема – адміністративна й адміністративно-територіальна реформа. Друга – бізнес і держава. Третя – освіта.
Крім того, я маю намір «розконсервувати» Конституційно-демократичну партію і брати участь у політичному житті. Потенційних членів цієї партії дуже багато.

Журнал «Бізнес», Андрій Волченко.