Інна Богословська, спеціально для рубрики “Віч-на-Віч”

Доброго дня!

Сьогодні ми будемо говорити про європейські види на Україну. Так, минулого четверга нам “вже зовсім точно пообіцяли”, що Україну визнають країною з ринковою економікою. Як наслідок  – швидке отримання віз, євроінтеграцію і багато чого ще. Мабуть, треба радіти – стільки років нам це все “просто обіцяли”, а ось тепер “обіцяють зовсім точно”.

Напевно, у нас усіх є привід для радощів. Мабуть, він у нас точно з’явиться, коли не тільки українських громадян, але й українські цукерки, костюми чи сталь почнуть вільно пускати в Євросоюз. Поки не пускають. І пускати довго не будуть. Звичайно, мало хто з нас заробляє на життя експортом у Європу, ну то й що? Адже відкритість європейських ринків – це все одно що освідчення в коханні до України. Причому визнання по-справжньому щире, підкріплене пропозицією не тільки під місячним сяйвом прогулятися, але й руки і серця.

Нам треба буде навчитися розуміти наших сусідів по Європі, точніше – розуміти їхні щирі наміри. Бо мені не хочеться , щоб Україну, як і Польщу 80 років тому, почали  випробовувати на роль “санітарного кордону” на східному рубежі Європи. Ця роль – незавидна, ми тоді за визначенням залишимося біля порогу. Здається мені, що краще пожити “до з’ясування” у власній квартирі, аніж витирати стіни біля  чужого порогу.

 Чи значить це, що нам треба на когось ображатися за те, що уваги мало приділяють? Та ні, бо ж країни ще більші егоїсти, ніж люди. Ображатися на чужий егоїзм не варто – краще плекати свій. Власний національний егоїзм – ключ до багатьох дверей. Бути егоїстом у міжнародних справах – корисніше і краще. Та й збоку виглядає більш гідно. Не тільки Європа може екзаменувати нас, але й ми повинні екзаменувати Європу. А  чи підходить нам те, що пропонують із Брюсселя? А чи влаштовує? І ще – однаковою мірою нам доведеться екзаменувати на щирість й інші столиці. Та то зовсім інша історія.

На шляху до Європу нам, до всього іншого, треба пам’ятати про те, що жоден союз, з жодними добрими сусідами не позбавить нас необхідності думати і піклуватися про себе самим. Хто б нам що приємного не розповів проїздом із Брюсселя до Лондона через Київ.