Наше “Віче України” — це непартійний проект, який існуватиме навіть тоді, коли я піду з життя Наше завдання — розворушити суспільство”. Це вже не перший візит політика, юриста, бізнесмена і просто чарівної жінки до Вінниці. Інну Богословську вінничани запам’ятали з часів попередніх виборів до парламенту, тоді вона йшла у “Команді озимого покоління”. До речі, сама Інна Германівна відзначила, що це був передвиборчий проект і водночас для неї — справа життя, і перша в її житті поразка. Але на помилках вчаться …
Інна Богословська у своєму новому проекті йде разом з двома чоловіками-політиками: з “західником” — філософом, підприємцем, меценатом Ігорем Дідковським та уродженцем Вінниці, відомим дипломатом Олександром Чалим, Надзвичайним і Повноважним послом України. Вони є ініціаторами громадського руху “Віче України”, авторами плану розвитку України на 20 років. Інна Богословська прагне обговорити цей проект з якомога більшою кількістю людей по всій Україні. Хоча План Розвитку Країни — це праця політиків, економістів, філософів і бізнесменів, фінансистів, викладачів, лікарів і вчених, священиків і художників, дизайнерів і будівельників, домогосподарок і політологів, письменників і депутатів усіх рівнів, молодих і пенсіонерів, проте наскільки він життєздатний і наскільки потрібний людям — про це була наша розмова з Інною Богословською.
— Інно Германівно, як Ви оцінюєте “помаранчеву революцію” і що потрібно зробити після взяття влади?
— У нас відбулась буржуазно-демократична революція. Якраз у такі часи народжується нація. Народу потрібна національна ідея, і ми пропонуємо її. Народ може жити без національної ідеї, а нація — ні. Крім того, ніхто, крім нас самих, не зробить нас щасливими. Україна мала напругу, мала бензин марки “Незалежність” 13 років, а зараз у баках він закінчився, баки порожні. Що робити з незалежністю, як розвиватися владі, суспільству? У всіх нас є проблема — адже ми всі родом із “совка”, з тоталітарної держави, у нас немає навиків громадянського суспільства. Я ненавиджу, коли брешуть, я ненавиджу імперії, а також все, що пов’язане з автократією, тиранією. У мене виникають побоювання кроки, оголошені Кабінетом Міністрів. Якби привид реприватизації був оголошений під час передвиборної боротьби, то Ющенко б не став Президентом. Середній клас має серйозні побоювання щодо стабільного розвитку економіки — адже такого більшовизму, як у нас, не було в жодній країні. Механізм переділу власності завжди руйнівний. Навіть у часи, коли Маргарет Тетчер прийшла до влади у Великобританії, через парламент було прийняте рішення доплатити всім приватизованим підприємствам. Механізм переділу не був закручений, як це є в нас. Потрібно викинути всі більшовицькі лозунги. А в нас “праві”, які прийшли до влади, почали діяти революційними методами. На мою думку, Президент повинен внести корективи в роботу Кабміну, потрібно конструктивно працювати з різними верствами населення. Інакше ми ризикуємо отримати шанс реваншу старої влади в 2006 році.
— А що пропонуєте Ви? Втім, говорити можна багато — як реалізувати задумане?
— За два роки ми об’їздили всю Україну, щоб побачити і поспілкуватися з людьми, якими вони є, з різних суспільних верств, різного соціального, майнового статусу. Наш план має 280 сторінок, де немає “води”, а є сутність. Це — засади стратегії, тактики, а також інструментарій. Коли ми не пробудимо в людях ініціативу, то будь-яка влада буде маніпулятивною. Коли люди мовчать — влада вимушена ними маніпулювати. Ми не за вертикальну, а за горизонтальну владу, за суспільне партнерство. Я вже “перехворіла” політиканством — і тому наше “Віче України” — не партійний проект, я хочу, щоб він існував навіть тоді, коли я піду з життя. Це — джерело для партій і рухів. Наш інструмент — віче, він існував півтора тисячоліття, і ми повинні розробити повернення референдумів в Україну. Досвід референдумів — колосальний. Це — засіб впливу громадян на владу. Наш план розвитку України розрахований на 20 років, ми його презентували ще 17 грудня в Києві. Я вважаю, що ми вчасно народили це дитя. Ми будемо їздити по Україні і випробовувати ці ідеї. У червні-липні цього року вже запропонуємо цей план з результатами обговорення. Потім ми презентуємо книгу, а вже після того, як отримаємо суспільне “так”, підготуємо плани дій, тобто поетапної реалізації. Україна зобов’язана використати всі свої можливості. Наприклад, не вступати в економічні блоки, оголосивши нейтралітет. Національний егоїзм — це єдиний вибір.
— Ви говорите про легалізацію економіки — що маєте на увазі?
— Легалізація економіки — це тріада. Вона складається з нового оподаткування, яке наближене до східноєвропейського офшору за типом Кіпру. Тоді відбудеться процес детінізації економіки. Ми живемо в світі міфів, легенд і пліток, і тому вважаємо, що в світі є “біла” економіка. Її ж — немає. Якщо п’ята частина економіки “у тіні” — це нормально, бо якщо є легальна економіка, то обов’язкова наявність і нелегальної. Потрібно ввести економічну амністію. Адже якщо всі вважають, що в країні — всі злодії, то потрібно побудувати концентраційні табори для них. Давайте побудуємо. Ми — країна, яка не знає, що таке спадковий капітал, нам ні з чого було починати. І нас ніхто не може навчити, як це правильно зробити. Все одно, як пройде приватизація, нам не треба боятися цих процесів. Я вважаю, що потрібна одноразова одномоментна інвентаризація власності, і з цього моменту має розпочатися демократія. Однакові правила гри — це основа легалізації економіки. Зараз у влади — коматозний стан, вона нині не продемонструвала наявність програми дій. Хоча у теперішньої влади був для цього час, коли вона була в опозиції. Якщо нинішня влада не буде більшовицькою — ми їй допомагатимемо. Якщо буде активна підтримка людей — ми підемо на вибори 2006 року. Наше завдання зараз — розворушити суспільство.
… У Вінниці Інна Богословська зустрілася зі студентами, представниками партій і рухів, зі всіма бажаючими. І насправді, чим більше думок, тим більший вибір, причому, демократичний. Чи підтримають вінничани програму “Віче України” — невідомо, але для того й проводитимуться громадські слухання, “круглі столи”. Сама Інна Германівна розповіла, що українцям конче необхідно навчитися слухати один одного. Один китайський вчитель їй розповів, що на Сході при зустрічі дві людини мають обов’язково поклонитися одна одній. Там вважають, що кожна людина — по вінця наповнена ємність, і якщо вона вклониться, то виллє трохи своєї рідини і зможе наповнитись думками співрозмовника…
Любов Добринська
Вінницька газета “Місто” № 10, 11.03.2005
