Це інтерв’ю вже колишній голова Держпідприємництва Інна Богословська дала «Профилю» за дві години до прийняття її прохання про відставку Президентом України Леонідом Кучмою.
«Моя задача – не здати когось анафемі, а привернути увагу до тенденцій, що небезпечні для розвитку країни, її економіки і, зрештою, для підприємництва».
«Профіль»: З вашої легкої руки термін «азаровщина» обіцяє затвердитися в українському політлексиконі. Що спонукало вас говорити про існування такого явища і в остаточному підсумку змусило подати прохання про відставку? Інна Богословська: Наочний приклад – процедура розгляду і прийняття бюджету 2004 року і проекту Закону №4000-1 «Про внесення змін у податкове законодавство в зв’язку з прийняттям бюджету». Бюджет готувався кулуарно під керівництвом першого віце-прем’єра Миколи Азарова. Було навіть заборонено працівникам Мінфіну (принаймні так вони відповідали представникам Держпідприємництва) говорити, які параметри в нього закладаються. Прийшовши на позачергове засідання КМ, ми знайшли на столах проект бюджету і пояснювальну записку, на обговорення яких було відведено всього годину-півтори. Не те що прочитати, ми його навіть полистати не встигли. А до представлення бюджету у ВР залишалися лічені дні. Закон №4000-1 узагалі подавався не Кабінетом Міністрів, а колишнім підлеглим Азарова депутатом Бондаренко, тому що було зрозуміло, що ніколи цей божевільний, з погляду економіки, закон не пройде експертизу в міністерствах і відомствах. Усе поставлено з ніг на голову – намальовані еклектичні цифри бюджетних доходів, під які потім підганяється законодавство.
У бюджеті містяться норми, що регулюють податкове поле, незважаючи на те, що закон про систему оподатковування прямо забороняє це робити. Як можна планувати бізнес, і який божевільний інвестор піде в країну, де наприкінці листопаду, так ще і незаконно, вводяться нові податкові правила на майбутній рік?
Бюджет до моменту прийняття ніхто не бачить. Гуманітарний блок уряду з жахом виявляє в подаваному парламентові проекті, по суті, соціальну бомбу, відповідно до якої працюючі пенсіонери повинні одержувати або пенсію, або зарплату, і ледь встигає виключити її з документа. А зняття пільг на ПДВ без зниження його ставки, тобто реальне підвищення цін на медикаменти, памперси, друковані видання? Важко навіть представити більший удар по уряду в передвиборчий рік, чим це було зроблено Мінфіном. І це є та командна робота, про яку увесь час повторює пан Азаров? Очевидно, під командною роботою тут мається на увазі сліпе виконання розпоряджень вищого начальника.
Ще в той час, коли Азаров очолював ГНАУ парадигмою дії цього органа були спроби своїми підзаконними актами змінювати ставки і порядок адміністрування податків. Через це ми з Миколою Яновичем зштовхнулися і на урядовому Комітеті 29 грудня, коли віце-прем’єр запропонував членам комітету «з голосу» прийняти 4 постанови КМ, що стосувалися ПДВ і порядку заліків внесків у Пенсійний фонд у «спрощенців». Якби КМ погодився з цим пропозицією, платники податків виявилися б у положенні «хлопчика для биття». З одного боку, вони повинні були б виконувати постанова КМ, але з іншого боку – продовжують діяти відповідні закони. Ніхто не захищений у такій ситуації, немає впевненості, що завтра не прийде податкова інспекція не змусить виконувати закон, доначислюючи при цьому неймовірні податкові платежі плюс штрафи. Таким чином, «битими» будуть підприємці, а винуватим виявиться Кабінет Міністрів.
«П.»: Зараз прем’єр і Кабмін своїми рішеннями повертають пільги по ПДВ на багато категорій медичних товарів. Виходить, вони теж сумнівні, із правової точки зору?
І.Б.: Звичайно. Як постанова Кабміну може скасувати закон про бюджет? І ця нісенітниця теж є показником якості роботи Мінфіну. Тому від Держпідприємицтва був поданий інформаційний лист, щоб підприємцям було легше розібратися в цій казуїстиці, у якому ми рекомендували їм керуватися діючими податковими законами і чекати, коли Верховна Рада прийме зміни в податкові закони.
«П.»: У заяві прес-служби КМ було сказано, що Комітет став на шлях ревізії рішень уряду…
І.Б.: Навіть смішно, що роблячи заяву, не удосужились ознайомитися з положенням про Комітет. Комітет регуляторної політики і підприємництва є державним органом зі спеціальним статусом і виведений як би назовні, тому що в його функції саме і входить ревізія всіх документів, прийнятих Кабміном на предмет їхнього регуляторного узгодження. Утім, войовниче неуцтво – це і є ознака «азаровщини». Його ми тягнемо ще з тих «совкових» часів, коли партійні працівники, не володіючи взагалі ніякими спеціальними знаннями, мали нахабність утручатися в усі процеси: директорам заводів розповідали, як їм керувати промисловістю, і відразу йшли учити балерину, як їй високо піднімати ногу, щоб її танець відповідав соціалістичному реалізмові.
«П.»: Виходить, що Держпідприємництва своїми листами призивав бізнесменів до непокори? Здається, конфлікт із першим віце-прем’єром случився у вас через ще один лист Комітету?
І.Б.: Такого роду конфлікти були постійно. Я закликаю підприємців навчитися грамотно, у свою користь використовувати закон і не піддаватися ніякому тискові поза законом.
Інформаційних листів нам довелося зробити три. Перший з них стосувався нарахування внесків у Пенсійний фонд підприємцями, що працюють по спрощеній системі оподатковування. Необхідно було уникнути подвійного оподатковування до прийняття закону про виведення пенсійного внеску зі складу єдиного податку, що, до речі, і було погоджено на засіданні у віце-прем’єра Табачніка, що відповідальний за проведення пенсійної реформи. Ми рекомендували «спрощенцям» до прийняття нового закону платити тільки єдиний податок (21 січня Микола Азаров підтвердив, що до прийняття закону з «спрощенців» буде стягуватися тільки єдиний податок. – Ред.). Коли ж на засіданні Держкомітету я сказала про цей лист, перший віце-прем’єр влаштував скандал, заявив, що за подібні рішення будуть карати, і запитував, яке ми маємо право без узгодження з Кабміном поширювати подібні листи.
Я не ставлю собі метою боротися безпосередньо з Миколою Яновичем, тому що завтра на його місці буде який-небудь Василь Іванович. Я зробила свою заяву, щоб збудити суспільну дискусію з приводу якості державного менеджменту. Таке ж діють і місцеві чиновники в будь-якому районному центрі. «Азаровщина» – значить те, що у влади знаходяться люди, що не відповідають ні за своїми професійними якостями, ні за управлінською культурою, ні за осмисленням задач тим функціям, що вони повинні виконувати як державні службовці. Якщо хвора система виконавчої влади, неправильно вибудовані її органи і розведена їхня компетенція, то це породжує прихід у владу подібних людей і провокує «азаровщину» як спосіб керування. Приймається бюджет, від якого страждають усі: Кабмін, тому що на нього лягає негатив від вступу в силу окремих положень, волюнтаристськи протягнених міністром фінансів, народні депутати, що не знають, що відповідати виборцям із приводу подорожчання медикаментів, бізнесмени – не розуміючи, як їм нараховувати податки. У підсумку більше усіх страждають звичайні люди.
«П.»: Судячи з тих заяв, що зробила прес-служба Кабміну і віце-прем’єр Табачнік, стиль Миколи Азарова більше довівся до двору в уряді, чим ваш спосіб роботи?
І.Б.: Останнім часом глави комітетів виведені зі складу Кабміну і не мають повну інформацію про роботу уряду. Останнє розширене засідання КМ відбулося при розгляді підсумків роботи за 9 місяців. Пішла дуже негативна реакція Президента, після чого було прийняте рішення, що в засіданнях уряду будуть брати участь тільки його члени. Це привело до того, що всі керівники інших центральних органів влади узагалі виявилися поза контекстом того, чим займається Кабмін. Інформація з горизонталі ходить погано, і кожний вариться у своєму казані. З мого погляду, це не дозволяє всім керівникам відчувати себе єдиною командою.
«П.»: Ви з прем’єром обговорювали проблеми координації усередині уряду. Як він реагував?
І.Б.: Так, і не однократно. На жаль, така кількість привхідних факторів, що змушують прем’єра приймати ті або інші рішення, що тільки наших розмов недостатньо.
«П.»: Тобто складно сказати, хто керує Кабміном – Янукович або Азаров?
І.Б.: Ні, звичайно. Однозначно – керує Янукович. Але те, що перший віце-прем’єр постійно намагається перетягнути собі функції і повноваження, це абсолютно точно.
«П.»: Чому ви подали у відставку, а не зволіли залишитися якоюсь опозицією усередині держуправління?
І.Б.: Тому що це стало неможливо фізично. Відбулася серйозна трансформація в економічному блоці уряду, змінилися міністри економіки і промполітики. Нові міністри дуже професійні і підходящі для цих посад люди, але їм ще буде потрібно досить багато часу, щоб ввійти в курс справи. Сьогодні я залишилася зовсім одна. Міністр економіки і міністр промисловості дозволяли собі не погоджуватися з думкою першого віце-прем’єра, а крім них – практично ніхто. Потрібно віддати належне Міністерству юстиції, що майже завжди робить правильні з погляду законності висновки, але йому не завжди вистачає сміливості і напору озвучити цю позицію на засіданнях урядового Комітету.
Склалася ситуація, при якій зсередини вирішити існуючі проблеми неможливо. Мінфін «метає» таки кількість незаконних і сумнівних з погляду економіки документів, що невеликих сил Держпідприємництва і моїх особисто не вистачає, щоб їх відстежити. Впевнена, що заявою я розбурхала ситуацію. Я впевнена, що й в Адміністрації Президента, і в Кабінеті Міністрів задумалися.
«П.»: Ставлячи питання – або він, або я – ви ж не могли всерйоз сподіватися домогтися відставки Азарова? Чи все-таки були підстави думати, що це можливо?
І.Б.: Якщо зараз надбанням громадськості стануть усі «перлини», що видавалися Мінфіном, то картина стане очевидною. Сподіваюся, що моя заява викликає необхідність аналізу, чому так багато незадоволених і так багато робиться прорахунків у податковій політиці. Насамперед, я сподіваюся, що буде ліквідований промах зі сполученням посад першого віце-прем’єра і міністра фінансів. Позиція міністра фінансів зводиться до того, що грошей немає і не буде. Усі великі міністри фінансів, починаючи з Фука, а зараз, говорять, і міністр фінансів Німеччини, мали на столі таку табличку. А функція першого віце-прем’єра – визначити, куди розвиватися, як простимулювати цей розвиток. Коли одна людина змушена в собі сполучити функції інструмента й ідеолога, то навряд чи він справиться. Спробуйте, наприклад, у компанії сполучити функції фінансового директора і касира. Тому, мені здається, назріває якась критична маса розуміння, і дай Боже, щоб розум нарешті переміг.
Журнал “Профіль”, Ольга Лінь.
