29 січня на позачерговій сесії Верховної Ради депутати намагалися зіграти в компроміс. Саме «зіграти», бо реального наміру вийти з кризи у більшості так і не виявилось. У підсумку Рада лише формально виконала одну з вимог Майдану – ухвалила закон про амністію майданівців. Та зміст цього документу виявився таким, що виконувати його не готова жодна зі сторін.
Поза тим минулий тиждень показав, що парламент нарешті перетворюється в головний театр політичних дій. Вперше за 4 роки свого правління президент побачив для себе загрозу, яка зріє в Раді. Екстрений візит Януковича до парламенту минулого тижня став лише одним з доказів того, що президент тепер змушений перейматись своїм політичним майбутнім особисто.
Вже завтра, у вівторок, 4 лютого, коли розпочнеться чергова сесія Верховної ради стане зрозуміло, наскільки реальними є шанси переформатувати владу. За інформацією Інни Богословської, яка першою після початку Майдану залишила фракцію «регіоналів», минулого тижня готовність виступити проти Януковича, висловлювало вже понад дві сотні депутатів. В їх числі і члени фракції ПР. Богословська переконана, що провладна партія пішла тріщинами. Тепер, щоб утримати її, депутатам навіть в декілька разів збільшили «тіньові» виплати.
Тиждень втрачених надій. Чи можна так сказати про події минулого тижня, позачергову сесію і її результати?
Ні, абсолютно. Це був тиждень роботи.
На третій-четвертий день Майдану, вже після першого розгону я зустрілась з людьми, які не є політиками. Це були молоді хлопці, які вийшли на протести за себе. Вони питали, що далі робити, які плани. Я кажу: пишіть плани на Різдво католицьке, Новий рік на Майдані, на Різдво православне. Вони кажуть: та хіба це можливо? Тут постоїмо 2 тижні і все. А я їм і кажу: до літа, хлопці, до літа. Доведеться боротись довго, щоб розв’язати проблему, вийти на політичне рішення, щоб восени можна було провести президентські вибори. От і складається враження, що до початку літа, може, й впораємося.
«Впораємося до літа»? Що саме має зробити за цей час Майдан і політики?
Перш за все, довести необхідність спротиву в середині Партії регіонів. Якщо цього не вийде, ми цю махіну не зламаємо. Для побудови нового ладу обов’язково треба вийти на співпрацю з тими, хто відколеться від ортодоксальної Партії регіонів. Бо Партія регіонів в такому вигляді, в якому вона є, не може існувати. Там дуже великі протиріччя. Це величезна скеля, в якій є декілька дуже глибоких тріщин, але вона ще не розпалася. Вона розпадеться – 100%, не вистоїть. Але скільки це ще триватиме: 2 тижні, 2 місяці, 2 роки, чи 20 років? Коли це станеться, залежить від суспільства, яке буде створювати атмосферу несприйняття такої конструкції влади.
Що має зрушити депутатів, які ще досі вважають, що знаходяться під мандатом могутньої партії влади?
Для людей, які в середині цієї партії, поняття раб є неприпустимим. А зараз з них («регіоналів», – «Главком») намагаються робити рабів. Всі бачили, як президент приїхав (до Верховної Ради 29 січня – «Главком») і фактично в страху вивів депутатів до зали. Це був маркер кінця. Бо коли вже президент приїжджає, щоб привести до тями фракцію, то це вже ненормально. Раніше йому було достатньо одного дзвінка.
Більш того, перед позачерговою сесією, в суботу (25 січня), відбулась нарада фракції у Адміністрації президента, так Януковичу довелось особисто обдзвонював депутатів, просити, щоб вони приїхали. У підсумку з двох сотень приїхало 98 людей. Що це означає?
Здається, депутати, які можливо й хотіли б вийти з Партії регіонів, поки що не бачать гаранта своєї безпеки поза нею? Вам так не здається?
В партії багато дуже сильних людей: власники бізнесу, менеджери. Ці люди дуже потрібні в новому сценарії розвитку країни. Без них буде важко перезаснувати країну.
Якщо хочете трошки містики, то день, коли була заснована країна, 24 серпня, це сатанинський день. Всі, хто має стосунок до будь-яких езотеричних знань, кажуть, що країну потрібно перезасновувати, бо інакше весь час триватиме боротьба добра зі злом. Весь час на залишках радянської системи ми намагалися надбудувати нерадянську систему. І воно все руйнується. Тому, що цей фундамент, він тримати не може. Він розповзається. Обов’язково нам потрібно буде проводити адміністративно-територіальну реформу. Але як ми це зробимо без підтримки еліт сходу і півдня?
От ви кажете, що Янукович обдзвонював депутатів фракції, але приїхала тільки половина. В той же час, через пару днів президент з’являється в парламенті і вся фракція після розмови з ним, дружньо тисне кнопки за потрібний Януковичу закон про амністію в редакції Мірошниченка…
Була жорстка погроза. Мовляв, якщо ви цього не зробите, у мене на кожного щось є: будете сидіти(у в’язниці – «Главком»), закатаємо вас у асфальт тощо. Мені колеги казали: дуже шкода, що тебе не було (на зустрічі фракції ПР з Януковичем, – «Главком»), ти б отримала сатисфакцію. Бо все те, про що ти говорила, так воно і сталося.
Тобто у фракції, де «ніхто не може бути рабом», не знайшлось нікого, хто б набрався хоробрості і виступив проти Януковича?
Ні, там багато вже виступають. Чого вартий лише крок Юрія Воропаєва, який від імені депутатів групи Ахметова заявив, що вони більше не підтримуватимуть незрозумілі схеми, не голосуватимуть не за процедурою.
Що таке має ще статись, що б «регіонали» сказали: пробачте Вікторе Федоровичу, нам з вами далі не по дорозі?
Якщо говорити про велику жертву, після якої депутати скажуть: все, ми йдемо від вас, то теми амністії для цього було недостатньо. Це не була те питання, яка б могло довести до такого рівня пристрастей, щоб представники групи Ахметова і Тігіпка (Сергія Тігіпка вважають лідером депутатів орієнтованих на Дмитра Фірташа, – «Главком) розвернулися і пішли б геть. Але це ті групи, які сьогодні мають активну позицію, більше за інших кажуть про те, що так не можна діяти. Всередині фракції є велика кількість невеличких груп по 5-6 людей. Одинакам вийти (з фракції ПР – «Главком») дуже важко. Тому мені кажуть, що я «шальная». Побиття людей в ніч з 29-го на 30-е листопада було для мене тією межею, за якою не може бути компромісу.
Що ж саме може розбурхати фракцію, якщо теми амністії і усіх попередніх подій мало?
Силовий сценарій. До сьогоднішнього дня були тільки спроби силового сценарію. Скажу вам, що на 7 ранку 28 січня план силового сценарію ще існував. Планувалася кров у залі Верховної Ради, щоб з’явився привід ввести надзвичайний стан. Сценарій був апокаліптичний, з арештом трьох депутатів, з сотнями арештів на вулицях. Якщо би не було позиції груп Ахметова і інших, які збиралися в понеділок (27 січня), то цей сценарій був би реалізований. Я дуже щаслива з того, що цього не сталося.
Назвіть людей, які є сьогодні є комунікаторами між Партією регіонів і опозицією?
Категорично відмовляюсь. Я вас дуже прошу цього не робити. Ви ж бачили Дмитра Булатова, Ігоря Луценка?
Тобто цим переговірникам щось загрожує?
Слава Богу, цих комунікаторів зараз багато. Люди в Партії регіонів вагаються, думають, може, Янукович втримається. Що ж тоді робити, якщо зараз піти проти? Це все закінчилося 29 січня, коли Янукович продемонстрував, що він уже не контролює ситуацією і що остання сила, яка в нього є, це лякати людей.
Звісно, у фракції Партії регіонів є велика кількість людей, які не думають. Вони дійсно є солдатами Януковича. Вони будуть з ним завжди. Будуть поряд, чи поїдуть з країни, чи ляжуть на дно в своїх регіонах. Від цих людей очікувати якихось рішень, які ітимуть проти Януковича, неможливо.
Крім сина президента, який є депутатом, хто ще настільки відданий «баті»?
Це більше третини фракції. Всіх прошу пам’ятати, що зараз фракція Партії регіонів складається з 205 людей, з яких 72 пройшли в парламент за списком. Зі «списочників» вже немає мене і Юрія Благодиря. Він ще не вийшов, але вже голосує не так, як уся фракція. Тобто 70 депутатів з 205 – це список. Все решта – мажоритарники. Їм потрібно дивитися в очі людям, виборцям, і розказувати, що відбувається. Є мажоритарні округи на Сході і на Півдні, де людям просто не можна говорити, що Майдан – це гарно. Ті мажоритарники не підуть (з фракції ПР – «Главком»). Чи, якщо вони підуть, то тільки під гарантії свого політичного майбутнього в іншій якійсь конструкції. І слава Богу, що опозиція зараз простягнула руку. Була заява Кличка: будь-ласка, виходьте і давайте разом будувати іншу країну. Це дуже правильно.
Чи здатна опозиція давати гарантії «регіоналам»? Якими ці гарантії мають бути?
Два місяці тому опозиція не мала сил давати гарантії, не було настільки сильного суспільного спротиву. А зараз, коли було 5 смертей, і люди вже не бояться нічого, – гарантії є.
Я була і на Майдані, і на Грушевського. Зверніть увагу, що сталося з громадянським Майданом, з політичним Майданом і з радикальним Майданом після того, як смерть постукала в двері? В людей на кожному з цих Майданів жоден м’яз не поворухнувся. Це те, що дуже сильно відрізняє українців від росіян. Коли росіяни бачать спецназ і смерть, вони втікають. Коли українці бачать спецназ і смерть, вони ідуть в наступ. Це неможливо пояснити, це з ірраціонального.
То як опозиції переконувати депутатів з більшості?
Сьогодні опозиція може сказати депутату від ПР: якщо наїдуть на твій завод, то поряд з твоїми робітниками стане ще 2 тисячі майданівців. Це і є одна з гарантій опозиції. Можу сказати, що зараз дуже багато хлопців поставили свій підпис під Актом про зміни до Конституції. Це дуже непросто. Поставили навіть ті, на кого я навіть не розраховувала і не думала, що вони можуть так вчинити.
Хто збирає ці підписи?
Ви хочете розстріл влаштувати?
Нам достеменно відомо, що Давид Жванія задіяний в цьому процесі.
Він був автором ідеї, в якому напрямку можна рухатися. Він зібрав всіх відомих в Україні конституціоналістів, і ми вже разом після того розробляли, як можна повернутися до Конституцію 2004 року.
Наскільки нам відомо, Жванія також запрошував екс-міністра юстиції Сергія Головатогодолучитися до цього процесу.
Дійсно, конструкція Акту – це конструкція Головатого. Був один круглий стіл, на якому всі казали, що так зробити неможливо, потрібен Конституційний суд, 2 сесії. Після цього працювали, працювали, шукали, як це відбувається в інших країнах. І у нашій історії вже таке було, що актами виходили з патової ситуації. От візьміть Акт про оголошення незалежності. Це політико-правове рішення.
Дуже важливо зараз повідомити людям, як вчинили з тією Конституцією. Конституційний суд ухвалив рішення про те, що Конституція 2004 незаконна, що повинна діяти редакція 1996 року. Однак реалізувати це рішення не було жодної можливості, тому що в Конституції прописано, що зміна Основного закону – це виключно компетенція парламенту. Тобто без рішення парламенту нічого з Конституцією зробити неможливо. І що вони зробили? Відбулася відверто рейдерська атака. Голова Верховної Ради пан Литвин (чим дуже багато що пояснюється з його поведінки сьогодні) дав розпорядження Секретаріату Верховної Ради, і той на офіційній сторінці Конституції України змінює текст. Вішає Конституцію 1996 року як діючу Конституцію України. От так в Україні було змінено конституційний лад. Отже, якщо Конституцію було незаконно змінено, то не можна зараз вимагати абсолютно бездоганного механізму її повернення.
А як же ідея Конституційної комісії, яку пропонують створити в Раді? Це вихід?
Всі шукають компроміс. Це правильно. Але заява про необхідність створення конституційної комісії(яку оголосив в Раді Олександр Турчинов – «Главком») була дуже поспішною. Вона викликала велике обурення. Це питання вже фактично зняте. Не дивлячись на те, що пані Лукаш 30 січня оголосила, що вже у вівторок Верховна Рада проголосує постанову і буде створена комісія! Наш міністр юстиції розповідає, що буде в парламенті, вищому законодавчому органі країни! Як це можна оцінювати? Якщо буде створена ця комісія, нас водитимуть по колу. Якщо ми виходитимемо на голосування за акт, нам казатимуть, що почекайте, мовляв, працює комісія. За щось інше голосувати не можна. Ми будемо робити все, щоб цього не сталося. Тим паче в самій постанові написано, що комісія почне працювати 14 березня, а закінчить працювати в жовтні.
Отже, ідея з актом, дозволяє вирішити питання повернення Конституції-2004 року найшвидше. Як втілити цей план?
В Акті написано, що в Україні діє єдина легітимна на сьогодні Конституція, так званий Основний закон в редакції 2004 року. Для повернення цієї Конституції потрібно лише 226 голосів. Тобто цей процес ітиме поза процедурою голосування за саму Конституцію. За саму конституцію ми не беремося. Ми до неї не вносимо жодних змін, ми її не чіпаємо, ми беремо Закон №2222 (Закон України «Про внесення змін до Конституції України № 2222-IV» – «Главком») з тими змінами, які фактично були внесені завдяки рішенням конституційного суду до моменту, коли на сайті вивісили іншу Конституцію. Тобто ми повертаємося до того моменту і голосуємо, до речі, за зміни до всіх законів, які тоді внесли, міняючи Конституцію. Завдяки тому, що тоді парламент був ручним і 50 людей ходили до парламенту й кнопки натискали, були ухвалені закони про виконавчі органи влади, про Кабінет міністрів, якими внесли зміни в існуючі закони, збільшивши повноваження президента, навіть, порівняно з Конституцією 1996 року. Зараз ми вноситимемо зміни в ці закони на день, коли було вивішено Конституцію в редакції 1996 року. Тобто до тієї Конституції, яка останньою пройшла всю легітимну процедуру у Верховній Раді, за ту Конституцію, яку востаннє голосував парламент. Саме парламент має повноваження і право змінювати Конституцію.
29 січня в парламенті була така ситуація, яка буває раз на 10 років. Ми точно знали, що в середині Партії регіонів на той момент є більше 60 голосів за Конституцію 2004 року. Ми навіть не думали, що зможемо настільки наблизитися до цього.
І все ж таки не вдалось…
Якщо чесно, то президент приїхав (до Верховної Ради 29 січня – «Главком») саме з цього приводу, а не з приводу амністії. Коли він (президент Янукович – «Главком») приїхав, у нас уже було 198 підписів (за Акт про відновлення легітимності конституційного правопорядку в Україні – «Главком»). Процес ішов. До нас пішли люди, про яких ніхто не міг і подумати, що вони можуть приймати незалежні рішення.
Як до цієї ідеї ставляться комуністи, адже Симоненко на публіці неодноразово заявляв, що комуністи підтримують обмеження повноважень президента?
З ними буде та сама історія, яка була із відставкою уряду. Тобто ніхто з них підтримувати обмеження повноважень президента не стане. До речі, вони зараз заявлять: мовляв, дайте нам підписні листи. Це буде зроблено для того, щоб побачити прізвища усіх депутатів, які підписалися. А потім на них піде шалений тиск, як, до речі, це вже було під час спроби відставки уряду. Тоді люди, які підписали вимогу про відставку, після того, як цей документ потрапив до Секретаріату Верховної Ради, стали відомі Клюєву. І відразу на людей пішов такий тиск, що це просто жах.
Зрозуміло, що підготовка Акту не є таємницею і для Адміністрації. Яка була реакція там?
Янукович про такий Акт взагалі не хоче чути. А Портнов сказав, що якщо ви це ухвалите, я через Адміністративний суд відміню.
Чи дійсно президент в разі не голосування за «амністію» погрожував розпустити Раду?
Портнов поклав на стіл указ про розпуск Верховної Ради. Коли йому сказали, що це ж абсолютно незаконно, він сказав, що Ющенко вже розпускав незаконно парламент в 2007 році, і в нас є прецедент.
Ви дійсно думаєте, що президент пішов би на це?
Якщо б він пішов, він би просто став злочинцем згідно з Гаагською конвенцією, тому що це повна узурпація влади. Уявіть собі, якщо президент піде сьогодні на розпуск парламенту. Кабінету міністрів немає, Конституція узурпована абсолютно незаконно. І ще не буде парламенту.
Візові санкції, які вже озвучили Канада і США, якось впливають на дії команди Януковича?
Безумовно. Крім того, важливу справу робить заява про економічні санкції. Будь-який платіж у світовій фінансовій системі, який здійснюється в доларах, проходить через субрахунки в американських банках. Тобто, якщо накладаються фінансові санкції в США, то це означає, що в будь-якому банку світу цим людям не можна буде провести жодного платежу у доларах, бо цей платіж буде під контролем і може бути призупинений в будь-яку хвилину.
А взагалі, якщо була б консолідована позиція європейців і США напередодні Вільнюсу (саміту ЄС-Україна у Вільнюсі наприкінці 2013 року – «Главком» ), у нас би нічого з цього взагалі не було.
Ви хочете сказати, що ті проблеми, які завдає українським виробникам російська митниця на українсько-російському є лише квіточками в порівняння з можливими санкціями США?
Абсолютно так. І це дуже важливо. Слава Богу, прокинулася Європа, яка заявила про можливість економічних санкцій. Думаю, це почула і сім’я Азарова. Не думаю, що просто так Азаров пішов. Тому, що за законом він повинен був залишитися і виконувати обов’язки до появи нового прем’єра. За 2 дні до відставки було оприлюднено розслідування по всіх рахунках його сім’ї в Австрії. Всі базові бізнеси Азарова знаходяться в Австрії. Я прямо пов’язую цю залежність з тим, що він відмовився бути виконуючим обов’язки прем’єра .
У розслідуванні, яке опублікувало європейське видання Business New Europe, йшлося про те, що австрійські компанії, на яких зав’язані Янукович і Клюєв, надають такі самі послуги і російським високопосадовцям, зокрема Ігорю Шувалову. Це випадковість? І чи не може це бути фактором впливу на Україну вже з боку Росії?
Як же це випадково? Клюєв взагалі є провайдером російського бізнесу і політики в Україні уже дуже багато і багато років. Навіть коли Партія регіонів була в опозиції. Згадайте купівлю росіянами Промінвестбанку. Повністю цю всю справу вів Клюєв. Якщо б ви спитали в будь-кого з вищого економічного і політичного істеблішменту Росії, через кого ви працюєте в Україні, вам би відповіли, що через Клюєва – 80%, і Олексія Азарова – 20%. Там зв’язки не тільки ділові, там спільні яхти, вечірки. Це люди, які роками спілкуються в одному колі.
Яка роль Вадима Новинського в сьогоднішній конструкції влади. Він тінню ходить за президентом?
Моя порада Вадиму: треба щоб він зрозумів, що парламент – це не офіс бізнес-структури, не місце, де під ковдрою можна вирішити усі питання, а потім усіх поставити перед фактом. Це на підприємстві власники можуть зібратися, прийняти рішення, після того зібрати трудовий колектив і сказати, що, хлопці, тепер діятимемо так і так. На жаль, він поки що до кінця не розуміє особливості парламентської роботи.
Що він говорить депутатам?
Він спілкується так з депутатами, як спілкується власник заводу з директорами. Коли в Раді простий парламентар тінню ходить за спікером чи за президентом – це сприймається дуже погано. І на якомусь етапі ніхто не буде зважати, що Вадим Новинський – це самостійний бізнесмен, його будуть вважати тінню Януковича. Тоді з великим жалем треба буде подивитися на те, що буде зі справами Новинського. Він повинен це зрозуміти. Дай Боже, щоб він прочитав це у вашому інтерв’ю. Безумовно, не можна відкидати, що пан Новинський дуже тісно пов’язаний з патріархом Кирилом і середовищем священників, які впливають на Януковича.
Чи дійсно релігія для президента є тим фактором, до якого він дослуховується?
Релігія – це дуже великий сегмент, який формує його світогляд, впливає на його рішення. Наприклад, афонські старці – це ті люди, які впливають на його рішення, може, не напряму, але у дуже великій мірі. Що треба зрозуміти? Янукович за останній рік, коли він поставив до влади сім’ю, дуже сильно змінився. Він вперше за все життя зрадив своїй конструкції влади. З моєї точки зору, це призвело до низки його рішень, які на голову не можна натягнути. Як управляв Янукович з тих пір, як став губернатором? Його середовище сформувалося з часу сицилійської війни в Донецькому регіоні, коли по 40 трупів в місяць було. Так от, він зібрав навколо себе людей за круглий стіл, в том числі тих, які стріляли один в одного і сказав, давайте домовлятися, ділити сфери впливу. Ми разом заробимо більше, ніж поодинці. Після того, як хтось не погодився, його вже не було, такі люди просто зникли з регіону. Ось площина, він в середині неї і на рівних з іншими. Його функція – управляти, за кожен сегмент відповідає якась конкретна людина, на цьому заробляє, відповідаючи за ефективність свого сектора. Коли Янукович став прем’єр-міністром, він зробив таку систему: сам піднявся над нею, отримав адміністративний ресурс, але в системі рішень він так само сідав разом з усіма, приймав рішення. Хтось, дуже обмежене коло людей продовжували залишатися разом з президентом. Таким чином він керував. Це тривало до січня 2013 року, коли він таким бліц-кригом, до якого були не готові абсолютно всі, окрім Ахметова, змінив спосіб управління і зробив систему інакшою: Сім’я і залишки олігархів, які до неї допущені, а знизу лишилися ті, хто був в горі. Натомість у самій горі – він.
Якийсь час він почав царювати. Все було так гарно, що він фактично перестав керувати ситуацією. Йому здавалося, що все під контролем.
Янукович інтуїст. Я знаю дві людини, які в школі були б відмінниками, якби там була тестова система оцінювання знань. Це Янукович і Ющенко. Це означає, що для Януковича система управління, в якій він володів максимумом інформації, давала можливість працювати його найважливішій якості – інтуїції. Він дуже сильний організатор, він може організувати будь-який процес. Для нього інтуїція – це головний спосіб прийняття рішень. Але інтуїція працює тоді, коли є інформація. Коли інформації не стало, він почав робити одну помилку за іншою.
Він не розуміє цього зараз?
Він не розумів це до останнього часу. Зараз ці всі хвороби, які в нього є, цей крововилив в мозок тощо, – наслідки того, що він почав розуміти, яку неадекватну картину навколишнього світу і політичних процесів він мав. Всі казали: «він неадекватний, він неадекватний». До нього припинили приходити ті люди, разом з якими він починав, його ровесники. Десь з лютого минулого року вони припинили розповідати йому правду про те, що відбувається. Тому, що вони один, два, три рази намагалися це зробити, на що чули мат у відповідь. Людина просто через це припиняла спілкуватися. Таких людей не так багато, але десяток буде. Якщо «старі» вже не говорили правди, чи будуть олігархи казати правду? Не будуть! Тому, що вони приходять з пропозицією почути, що коїться в економіці, що квітне корупція. А він натомість їх питає: як вам мої реформи? Люди після цього виходять від президента в шоковому стані. Він ще півроку тому був упевнений, що в нього мільярдні інвестиції є для того, щоб побудувати новий адміністративний центр в Києві, коли в економіці була дірка. Головне, що слід сказати: він звузив коло доступу інформації до нього, він перестав приймати людей, він жив у своє задоволення. Це до того часу, коли відсутність інформації змусила його піти на відмову від європейської асоціації. Сьогодні важливо, щоб президент отримав інформацію про те, що все погано. Днями Андерс Ослунд написав, що якщо б президент адекватно сприймав ситуацію, він би уже зараз почав перемовини про передачу влади. Це правда. Але недостатність інформації – це велика проблема для того, щоб очікувати адекватної реакції. Зараз він змушений був прибігти в Раду за 5 хвилин до того, щоб фракція не розпалася. І після цього зліг.
Хто може донести до президента об’єктивну картину світу?
Якщо раніше він дослухався, хоч не до великого, але до певного кола людей, то зараз цього немає. На превеликий жаль, я знаю людей, які завжди дуже просто до нього заходили і говорили про це. Нині вони звертаються до світових авторитетів, щоб поспілкуватися з президентом. Це ненормально.
Чи є хтось, хто може дати Януковичу такі гарантії, яким він повірить?
Так.
Хто?
Виключно Сполучені Штати Америки. Це єдиний гравець, якого він боїться і до якого він дослухається. Щодо них він точно знає: якщо вони скажуть, то точно зроблять.
В політиці є два підходи до поняття «зрада». Одні вважають це абсолютно нормальним, тому що людина може змінювати свої погляди. Інші кажуть, що це неприпустимо. Ви кілька разів входили і виходили з Партії регіонів. Вважаєте, це нормально?
Був такий геніальний політик як Вінстон Черчілль, який чотири рази ходив від консерваторів до лейбористів і назад. І коли журналісти на одній з конференцій почали йому дорікати, закидаючи безідейність, мовляв, це ж абсолютно різні ідеології, виходити з однієї партії і переходити до іншої. А він у відповідь казав, що шукає ту партію, яка підтримуватиме його ідеологію. Це дуже важливо, щоб зрозуміти мене взагалі. Я ніколи нікому не служу. Я завжди іду до цілі. І щоб дійти до цієї цілі, потрібно використовувати ті інструменти, які ти можеш використовувати. Ніхто мені не може закинути, що я кон’юнктурна в політиці. Я дійсно до сьогодні не маю ані квартири, ані машини. У мене автомобіль, якому 6 років, він у кредиті. Дай Боже, ще рік, я виплачу кредит і вже викину цю автівку, бо наїздила на ній 250 тисяч кілометрів.
Яка у вас марка?
Так, це «Мерседес», тому що він потрібен відповідно до дрес-коду української політики. Але правда те, що ми з чоловіком орендуємо будинок. У мене немає грошей купити земельну ділянку. Але це моя платня за право поводитися так, як я поводжуся.
Чи дійсно в Партії регіонів депутатам платять зарплатню в конвертах?
Зараз стали платити, щоб не розбігалися.
Раніше, кажуть, платили по $5 тисяч, скільки ж зараз?
Зараз платять набагато більше. Я сама кілька днів тому дізналася про це. Якщо раніше гроші передавали людині в конверті, то тепер деякі депутатські групи принизили до такого стану, що вони змушені іти в офіс, стояти в черзі і розписуватися у відомості. Чому люди змушені на таке іти? Партія регіонів забрала в них усе, що вони мали. Хто більше за всіх постраждав за час панування Партії регіонів? Свої. Бо коли забирають у депутата-»регіонала» бізнес, йому бігти нікуди. Коли з нього беруть хабарі більші удвічі, ніж зараз в подібних випадках у Києві, то просто кажуть, що все для потреб партії. Платять їм внутрішню зарплату. Скільки точно, я не знаю. Думаю, що на рівні $20 тис. кожному. В Партії регіонів декілька груп, у них різна ситуація, по-різному платять.
Чи мали ви за три останніх роки якийсь контакт з Тимошенко? Можливо, листувались?
Ні.
Не шкодуєте, що свого часу доклали багато зусиль, щоб вона опинилася за гратами? Є думка, що з нею цей протест був би набагато ефективнішим.
Ні. Янукович і Тимошенко абсолютно однакові за своєю сутністю. Це – кримінальні авторитети, це харизматики, це люди, які все життя намагалися отримати владу. Тільки Тимошенко це робить через серце, а Янукович через шлунок. Це два пострадянських тирана. До речі, в підтвердження моїх слів скажу, що схема з рейдерського захоплення держави через зміну Конституції – це схема, яка була прописана Медведчуком і Портновим під перемогу Тимошенко. І саме під цю схему пана Портнова взяли на роботу до Адміністрації президента.
Янукович доклав максимум зусиль, щоб очорнити Тимошенко. Але ж у підсумку йому це так і не вдалось…
Давайте проаналізуємо її справу по суті, без зайвих емоцій. Вона підробила рішення Кабінету міністрів. Кабмін відмовився погодити директиви (директиви на ведення «газових» переговорів з Росією – «Главком»). Вона видала їх і підписала, не маючи на це жодного права. Коли ми дістали стенограму засідання Кабінету міністрів, стало зрозуміло, що на засідання Кабміну винесли повний текст угод. Кабмін розглянув це питання. Тоді там залишилися Турчинов і Немиря, які сказали, що це треба підтримати. Всі інші члени Кабміну сказали, що за це не можна голосувати тому, що це зрада національних інтересів. Турчинов навіть не поставив на голосування дане питання. Тільки КМУ мав право затвердити ці умови угод. До компетенції Тимошенко це не належжало. Хтось каже, що у ціну $450 за 1 тис. куб. м були закладені 20%, з яких 10 % отримав Путін, 5% – Тимошенко, 5% – Медведчук. Не знаю, не чула, це ніхто не довів. Але $450 за 1 тис. кубічних метрів газу – це занадто. Тимошенко зробила те, що свого часу зробив Аль Капоне. Його ловили 10 років, не могли зловити. Один раз в житті він підписав неправдиву податкову декларацію, через що сів у тюрму на 10 років. Тимошенко один раз підписала те, що не мала право робити. І також сіла до в’язниці.
Але таки погодьтеся, що президент доклав усіх зусиль, аби довести, що Тимошенко особисто збагатилася, причетна до убивства і махінацій. А в підсумку – результат нульовий.
Вони одне одного ловили. Він її піймав. Була б вона на його місці, так само вчинила б із Януковичем. Я вас прошу, не шукайте тут різниці між Гітлером і Муссоліні. Скажу про Майдан. Слава Богу, що сьогодні немає харизматика, що люди не чекають, хто і коли їм скаже іти на барикади, чи розбивати кригу. Бо люди вийшли за себе.
03 лютого 2014 року
Микола Підвезяний, Михайло Глуховський
