Великі гроші – прогресивні технології, саме так можна було б охарактеризувати з’їзд політичної партії „Віче”, який відбувся в п’ятницю, 23 грудня. Схоже, що наявність технологічного виборчого проекту, який розкручується в лічені місяці до виборів, стає традиційним для парламентських кампаній в Україні. Зрештою, як показав досвід минулих виборів, такі проекти як „Озиме покоління” можуть бути успішними.
З’їзд партії та громадської організації не відзначався особливою пафосністю, крім звичайно промов Богословської. Однак, і погано організованим не був. Всі отримали перелік необхідних „з’їздових” документів і спостерігали за прибуттям делегатів. Що дивувало, то це відносно молодий вік учасників. Серед них мало студентів, але й старше 40-50 років нікого не побачиш. Мимоволі постало питання: звідки партія, яка не користується поки ще популярністю, в якою практично відсутня структура, знайшла цих людей? Втім, ще цікавішим було питання списку кандидатів, який уважно переглядали журналісти з надією побачити там скандальні чи просто відомі прізвища. За винятком Богословської та Карасьова, які очолюють список, знайомим видався хіба що Олександр Неустроєв, скандальний директор Нікопольського феросплавного заводу. Що ж до решти, зокрема, й п’ятірки, то перелічені в списку люди, очевидно, в політиці пробували себе вперше. Незабаром з’їзд дав відповідь і на перше, і на друге питання.
Початок з’їзду, як і в більшості випадків, почався з невеликого шоу. Під бій барабанів в залу ввійшли лідери блоку. Після нетривалої рекламної промови, яка мала дати відповідь на питання чому саме „Віче”, відбулось „прорубування вікна в задушливій кімнаті”, як висловилась Богословська. У великій металічній плиті було вирізано вікно, за яким висів логотип „Віче”. Публіка символізм зрозуміла і зааплодувала. Піднесена вдалим шоу Богословська перейшла до наступної частини – підписання договору між громадською організацією „Віче” та партією „Віче”. На певний момент навіть здалось, що це не одне й теж. В будь-якому випадку, договір не стосувався створення виборчого блоку, він теж виступав частиною шоу. Згідно з укладеним договором будь-який депутат може бути відкликаний, якщо він не дотримується плану розвитку країни, широко розрекламованого на телебаченні та біг-бордах. Очевидно, що юридична сила такого договору куди нижча ніж рекламна. Цікаво, правда, що голова громадського об’єднання Ігор Дідковський в список партії не потрапив. Хоча, мабуть, це якраз і мало підкреслити різницю між партією та об’єднанням. Після цього дійства лідер партії Богословська перейшла до безпосереднього представлення кандидатів.
У запропонованій партією п’ятірці, крім Богословської та Карасьова, решта виявились бізнесменами. Так, третім в списку є Михайло Весельківський – директор торгової марки „Стожар”, яку розрекламувала другий номер списку Литвина – Софія Ротару. В своєму виступі Весельківський, як і наступні кандидати, розповідав чому він прийшов у „Віче”. Виявилось, що і не дивно, його вразив план розвитку країни і він вирішив щось змінити. Під час свого виступу він також дав відповідь на питання про учасників з’їзду, часто згадуючи, що в залі багато присутніх з ним працюють. Наступними в списку є Ірина Горіна – керівник великого інвестиційного проекту, правда, ніхто не згадував якого, та Денис Горбуненко – керівник банку „Родовід”. В цілому, по фаху десятка виглядає так: 7 бізнесменів, 2 політолога і один політик-юрист. Характерно, що в своїх виступах кандидати не соромились розповідати про те, що вони заможні люди. Зрештою, сама Богословська представляючи кожного кандидата розповідала подробиці їх багатого життя. Так, представляючи засновника фестивалю „Казантип” Філонова Андрія, місце номер 8, вона сказала, що він вже в 23 роки „їздив на броньованому мерседесі робити зачіску в перукарні”. Щодо решти кандидатів, то можна відзначити, що співаків, спортсменів та відомих журналістів серед них немає. Мабуть всіх розібрали інші блоки та партії.
Загалом, попри часті вислови про рівність та демократію партії „Віче”, з’їзд пройшов під суцільний одобрямс. Делегати та гості були задіяні тільки аплодисментами та підніманням мандатів, що часом навіть нагадувало телешоу, тільки без таблички „аплодисменти”. Зрештою, це й не дивно, коли серед лідерів сидить твій директор – індивідуальність проявити складно. Хоча саме індивідуальність є лозунгом кампанії „Віче”. Як заявила на брифінгу Ірина Богословська – ми орієнтуємося на людей, які думають.
Політична площина
Розмістити партію „Віче” в площині політичних координат досить складно. Однозначно, що „Віче” не належить до аутсайдерів, оскільки тільки фінансові ресурси дозволяють досягнути їм позитивних результатів. Наявність в списку політологів свідчить про те, що ресурси на вибори будуть витрачатися ефективно. Згідно з останніми опитуваннями рейтинг „Віче” складає близько 2 відсотків. За умов вдалої передвиборчої кампанії набрати ще 1 відсоток для проходження в парламент не складно. Крім того, як свідчать заяви Карасьова та Богословської, кампанія в середовищі українських партій буде специфічна. Головним наголосом кампанії є книга План розвитку країни. Оскільки більшість інших партій будуть займатись брудополиванням, позиціонування – „партія інтелектуалів”, буде якісно виділятись.
Незважаючи на те, що партія „Віче”, безсумнівно, є не більше ніж виборчий проект, відсоток виборців, які її підтримують є стабільним. Це не є власне стільки відсоток партії „Віче”, скільки відсоток людей, які завжди підтримують професійно здійснені проекти. Як вважає Карасьов, електоратом партії є середній клас, самодостатні люди. Втім, скоріше електоратом партії є такий собі бомонд самодостатніх незаангажованих політикою людей, в народі – „нових українців”. Правда, таких людей, які люблять якісний сервіс, цілком може назбиратись на три відсотки.
Слабим місцем виборчого проекту „Віче” є занадто розафішовані контакти її лідера Богословської і, очевидно, її спонсора Віктора Пінчука. В пам’яті ще свіжі кадри, коли Богословська приймає на груди штурм міліціонерів на НЗФ. Прив’язка до українського опального олігарха в період виборів може негативно відбитись на результатах партії. А спровокувати це зовсім не складно, достатньо виставити ще один завод „зятя Кучми” на продаж, і партію „інтелектуалів” можна буде побачити на звичайному вітренківському мітингу.
Водночас, дуже тяжко прив’язати „вічників”, як вони себе називають, до котроїсь із політичних сил в Україні. Говорити про те, що партія „Віче” – технічний проект з метою відбирання голосів недоцільно. Позиції „Віче” не збігаються ні з електоратом НСНУ, ні з Регіонами. „Віче” складно викласти на прямій справа наліво. Основним програмним документом партії є План розвитку країни, однак цей план не дає можливості запозиціонувати „Віче” як правих, центристів чи лівих. В ньому поєднуються лозунги „Україна для українців”, „колективна власність землі”, „нейтралітет в зовнішній політиці” тощо. Цей план ще раз доводить, що „Віче” не більше ніж проект, останній термін якого 26 березня, у випадку поразки звісно. Разом з цим, широка реклама книги План розвитку країни, яка створює їй імідж „відповідей на всі питання”, не більше ніж політична агітація. План являє собою стандартний набір лозунгів, якими пронизані програми політичних партій. Безсумнівно, задекларувати політику нейтралітету набагато легше, аніж запропонувати для цього готові законопроекти та провести їх в парламенті.
Перспективи партії „Віче” на старті виборчої кампанії визначити складно. Навряд чи партія набере менше двох відсотків, але реальність її проходження в парламент залежить і від інших учасників. Якщо виборча кампанія проходитиме в умовах конкуренції програм, то шанси „Віче” будуть невеликі. Зрештою, наразі складно спрогнозувати поляризацію електорату під час кампанії та на виборах. З іншого боку, попри всі закулісні призначення проекту „Віче”, конкуренція на ґрунті передвиборчих програм на противагу скандалам та бруду, є позитивом для формування здорової конкуренції на виборах та легальних методів боротьби за електорат.
Віктор Андрусів
Інформаційна Агенція “Гаряча лінія”
