2015 – рік людини з рушницею

12.01.2015

Вітаю вас, дорогі українці, з Новим Роком та Різдвом Христовим!

Два місяці я не писала і не давала оцінок того, що відбувається. Потрібна була пауза, щоб точно проаналізувати події і правильно спроектувати наступний рік. Отримавши великий заряд любові і радості від новорічно-різдвяного спілкування з улюбленими і близькими людьми, дуже щиро бажаю нам усім віри у власні сили, рішучості і трошки удачі! У 2015 році нам це все дуже знадобиться).

Як говорили в «совку», «відповідаючи на численні прохання трудящих», пропоную Вашій увазі короткі тези аналізу ситуації. У подальших блогах, а також в Facebook буду писати про це ширше і докладніше. Цей аналіз не повинен нікого лякати або засмучувати. Реальність потрібно зрозуміти і прийняти, щоб правильно і ефективно вести себе в непрості часи і підготувати грунт для майбутніх успіхів і радощів.

Отже, що відбувається і що потрібно робити.

1. У нашій з Вами Україні пострадянська держава розвалилася остаточно і вже не може бути «відновлено» або «відроджено». Будь-які спроби сьогоднішньої нової-старої влади організувати управління державою по ієрархічній моделі «зверху вниз», з високою централізацією влади – приречені на провал.

Одночасно з розпадом пострадянської моделі держави народився новий суб’єкт політики – українське громадянське суспільство. Спонтанно виникли громадські рухи та громадські організації, які показали високий рівень самоорганізації, активний запит на справедливі правила життя і свободу.

Нарешті у нас сформувався і активно проявляється середній клас, який вимагає повного перегляду політичної системи, адміністративно-територіального устрою, податкової та бюджетної політики, системи державної, громадської та особистої безпеки, правосуддя, функцій держави та місцевого самоврядування. Це – кінець пострадянського етапу і початок глибинних, якісно нових змін в Україні.

Війна, як завжди в історії, ще більше загострила всі проблеми і хвороби нашої країни. А військові та добровольці, реально проявили себе у захисті Батьківщини, стали «новими лицарями», які відповідають запиту суспільства на чесність, сміливість, благородство і рішучість.

Інтелектуали, нарешті, почали відчувати, що вони можуть бути потрібні у власній країні. Потрібні не владі, а суспільству, людям.

Все викладене – передумови для початку реальної суспільної дискусії про новий устрій країни і нові правила життя. І початок реального Конституційного процесу з метою створення нової Конституції нової України.

Я не вірю у здатність «всеядного» Яценюка до реального творення нової держави. Але я маю надію, що президент Порошенко здатний проявити мудрість і стати частиною процесу конституційного перезаснування української держави. Точно можу сказати, що цей процес завершиться успіхом не пізніше 2017 – з цією владою або з іншою.

2. Весь світ увійшов в період турбулентності на кілька десятиліть. 2015 стане роком «людини з рушницею» і в нашій Україні, і в Європі, і в Америці і США, і в Індо-Китаї, і на Близькому Сході.

Кількість невирішених проблем у всьому світі стала величезною. Бажання бізнес-еліт і далі заробляти шалені гроші за рахунок монополізації, олігархізації та віртуалізації економіки, змушує політичні еліти закривати очі на очевидні проблеми і не робити необхідних заходів реагування на виклики. Однак «пружина» невдоволення більшості суспільних груп вже досягла максимуму стиснення, і в найближчі роки вона неминуче буде розтискати.

Очевидна недієздатність світових інструментів (ООН, ОБСЄ, НАТО та інших), а також дефіцит лідерства серед політичних еліт погіршують ситуацію. У тому числі і породжують таких «злісних карликів», як путін, а також терористів всіх мастей.

Однак, саме така висока напруженість відразу у всіх світових регіонах, неминуче «розбудить» почуття небезпеки і розуміння необхідності термінових і точних відповідей на виклики. І насамперед – на кризу системи безпеки.

Можна бути твердо впевненим, що 2015 стане роком нових агресивних «витівок» Путіна і роком нанесення його режиму декількох важких ударів, як ззовні, так і зсередини. Україна стає головним «буфером» між Європою і агресивним путінським рашизм. Тому ми не будемо самотні, нам допоможуть – але й ми зобов’язані багато працювати і захищати свою країну.

У цих умовах нам, Україні, необхідно дуже швидко відбудувати нову систему безпеки, включаючи такі обов’язкові складові, як:

А. Мінімум 20 тис професійних військових з добрим оснащенням для сил спеціальних операцій

Б. Правильно організовану територіальну оборону

В. Встановлене законом право громадян на зброю та боєприпаси для самооборони.

Гонка озброєнь стає неминучим атрибутом майбутніх десятиліть. Цей виклик вимагає від нас нової постановки задач для військово-промислового комплексу, космічної галузі та ядерної енергетики.

3. Фінансово-економічна криза, так само, як криза безпеки, стане головним викликом десятиліття.

Несправедливе і нераціональний розподіл фінансово-економічних благ всередині держав, державних об’єднань, між різними державами і континентами вже більше 20 років створює постійну основу для фінансово-економічних криз у всіх регіонах.

Надзбагачення фінансово-банківських структур, поряд із зубожінням населення і втратою прибутків реального сектора економіки, створюють критичні перекоси. Як наслідок, у найближчі роки виникнуть нові світові резервні валюти, нові види і засоби розрахунків, нові типи поведінки під час криз і форс-мажорних ситуацій. Ми повинні це розуміти і проектувати, а не слідувати застарілим догмам, до яких нас привчають, як невдах.

Україна в таких умовах повинна сміливо і рішуче використовувати власну валюту – гривню для внутрішніх інвестицій. І насамперед – у військово-промисловий комплекс, інфраструктуру, сільське господарство, енергозбереження та енергетику. Грамотна емісія в реальний сектор економіки з високою доданою вартістю стане на роки головним, а іноді і єдиним інструментом зростання національної економіки. Саме з цього, а не з зовнішнього фінансування і запозичення, нам треба виходити при плануванні економічного розвитку.

І, безумовно, потрібно закрити всі «дірки» і схеми в бюджеті, через які наші спільні публічні ресурси до сьогодні перетікають в приватні кишені. Без цього ніякого виходу з кризи не буде. Ніхто не буде платити податки, якщо розуміє, що відірвані від себе і свого бізнесу гроші він «дарує» державному злодієві, який за присвоєні ці ж гроші купить собі чергову яхту або чергову пару годинників.

Коли з’явиться довіра, що гроші бюджету витрачаються правильно і чесно, тоді ми зможемо отримати від громадян на національні програми і величезні приватні ресурси, які зараз заховані і незатребувані.

Невиконання цих заходів у фінансово-економічній сфері призведе до зміни чинного прем’єр-міністра і більшості у виконавчій владі восени майбутнього року або навесні 2016. Наука про державу і право вчить, що будь-яка влада перехідних періодів має свій ресурс і свій «термін придатності».

Прем’єр Яценюк проявляє себе виключно як «перехідний» прем’єр, ситуативний менеджер. І якщо в перші місяці після революції такий підхід можна було виправдати, то відсутність будь-яких реальних, базових змін протягом року – остаточне підтвердження перехідного характеру діючої виконавчої влади.

Однак майбутня зміна виконавчої влади не призведе до реставрації «регіоналів». Незважаючи на те, що серед них є велика кількість професіоналів, особливо в реальному секторі економіки, вони не зможуть претендувати на посади у виконавчій владі. Вони продовжують жити в системі пострадянської ієрархічній моделі влади, яку наполегливо пропонують «відновити» і «відродити». Але якщо це відповідає бажанням 10% пострадянського електорату, то це зовсім не відповідає історичній необхідності побудови нового українського суспільства і держави. У той же час багато з колишніх «регіоналів» були б чудовими керівниками конкретних підприємств, в тому числі, і державних корпорацій …

Як вже можно побачити, уряд так і не готовий ні до реальної децентралізації, ні до реального зниження податкового тиску, ні до нового бюджетного планування, ні до перекриття корупційних схем. Це – ще один аргумент на користь того, що 2015 буде останнім роком роботи чинного прем’єра.

Стисло, якщо підбити пісумки: за 2015 ресурс перехідної влади, перехідного законодавства та перехідних спроб реформувати буде вичерпано.

Головний виклик для України – здатність за цей рік сформувати усвідомлений і чітко сформульований суспільно-політичний план дій і підготувати управлінців-технократів, здатних реалізувати цей національний український запит на реформування країни.

Блог Інни Богословської на УП