Заява про корупцію у вищих ешелонах влади

1 вересня 2005 р. в Україні почався самий великий корупційний скандал після помаранчевої революції. Спроба прем’єр-міністра Ю.Тимошенко організувати захоплення Нікопольського заводу феросплавів проявила важку корупційну хворобу нової влади. Незаконні розпорядження прем’єра, яка лобіює інтереси приватних структур, прямий тиск на суди, спонукання чиновників до кримінальнокарних діянь, застосування міліції проти власного народу – все це бачила не тільки Україна, але й увесь світ.

Захоплення сєверодонецького «Азоту», яке було здійснено наступного дня, привело до порушення права вже не українського, а американського інвестора. Відповідальність за це – теж на прем’єр-міністрові, яка видала відповідні розпорядження.

Нікополь став детонатором корупційного скандалу. За старою традицією шахраїв, Ю.Тимошенко з компанією зробили знайомий хід – спробували перехопити ініціативу, обвинуватити інших у тому, в чому обвинувачені самі – і цим відвести від себе удар. З’явилися голосні заяви про корупцію у вищих ешелонах влади, спрямовані проти П.Порошенко й інших.

Але якщо докази провини інших поки не представлені, то докази причетності Ю.Тимошенко й інших чиновників до корупції очевидні. Ось вони.

Своєю письмовою вказівкою Прем’єр Тимошенко спонукала міністрів і посадових осіб взяти активну участь у грубому порушенні закону.

1. Прем’єр зажадала забезпечити участь держави в зборах акціонерів у м. Орджонікідзе, проведеному групою «Приват», хоча його скликання було визнано судом незаконним. 

2. Прем’єр вимагала одержати виписку з реєстру акціонерів у компанії «Славутич-реєстратор» хоча судами, у тому числі Верховним судом України, а також Держкомісією по цінних паперах і фондовому ринку цій компанії було заборонено вести реєстр акціонерів НЗФ.

3. Прем’єр вимагала від міністра Зварича, забезпечити примусове виконання рішень судів, у результаті виконувалося не рішення Вищого господарського Суду, а визначення суду міста Полтави:

– після закінчення зборів акціонерів у м. Орджонікідзе 30 серпня 2005 року в 20 годин 20 хвилин, у цей же день нібито було прийняте визначення Ленінського районного суду міста Полтава (!), згідно з яким у цей же день, 30 серпня (!) головним державним виконавцем підрозділу про примусове виконання рішень відділу Дніпропетровського обласного керування юстиції Куликовським була прийнята постанова про примусове виконання визначення. Беззаперечно, що ні по строках, ні технічно провести ці дії після 20 годин 20 мінут, після закінчення робочого дня й послідовно в Орджонікідзе, Полтаві й Дніпропетровську – неможливо.

– визначення Ленінського суду м. Полтава, на підставі якого був організований багаторазовий штурм заводу з використанням міліції, було абсолютно незаконним: воно було винесено на підставі позову, поданого якимсь громадянином Сагайдачним до Куцина Володимира Семеновича (колишнього директора НЗФ), який нібито проживає в місті Полтава, і Фонду державного майна України в Полтавській області, що нібито має відношення до справ НЗФ.

Явним доказом корупції в уряді є те, що визначення полтавського суду було скасовано самим суддею С.Редько наступного дня після штурму, 2 вересня 2005 на підставі, що громадянин Куцин В.С. не зареєстрований і не проживає в місті Полтава, а територіальне відділення Фонду держмайна по Полтавській області не має відношення до обставин, зазначених у позовній заяві.

Порушення в документах і строках їхнього винесення настільки очевидні, що не викликають сумніву в їхній незаконності. Неможливо навіть припустити, що державні службовці, судові виконавці й вищі посадові особи міністерств не бачили, що діють на підставі злочинного документу. На підставі цієї «филькиной грамоты» проти мирних громадян була кинута міліція – на виконання  розпоряджень  прем’єра Тимошенко, у захист інтересів групи «Приват».

4. Замміністр промисловості Грищенко несумлінно використав доручення ФДМ, перевищив свої повноваження й взяв участь від імені держави в зборах акціонерів, організованих «Приват-банком». Про перевищення повноважень неодноразово заявляла глава ФДМ Семенюк.

За таких обставин очевидним стає брехня прем’єр-міністра про те, що на НЗФ вона захищає інтереси держави.

У зв’язку з корупційним скандалом в уряді, зрадництвом принципів президента Ющенка та його передвиборної програми, ми вимагаємо:

  1. термінового розгляду Генеральною прокуратурою депутатських запитів і порушення кримінальних справ по наведених фактах;
  2. термінової відставки заступника міністра промисловості С.Грищенко;
  3. створення президентом В.А.Ющенко спеціальної комісії для розслідування наведених фактів корупції й лобіювання вищими посадовими особами інтересів приватних структур. 

 

Інна Богословська,

лідер громадського об’єднання «Віче України»

від імені учасників «Нікопольського майдану»