Шановні військовослужбовці!
Дорогі захисники Вітчизни!
Сьогодні Збройні сили України відзначають своє вісімнадцятиріччя. Можна з упевненістю констатувати, що у цей день Україна остаточно оформила свою незалежність, адже військо – це оплот незалежності та суверенності держави.
Але чому свято української армії кожен рік перетворюється в «свято зі сльозами на очах»? Мені як доньці військового дуже важко зрозуміти, чому українська армія перебуває у постійній боротьбі із владою. З владою, яка не розуміє потреб Збройних сил і не може усвідомити елементарну річ: якщо держава не годуватиме своє військо – вона годуватиме військо іноземної держави!
Я впевнена: ми зможемо повернути високу повагу до військових і забезпечимо послідовний перехід до професійної армії без популістських заяв та гарячковості зразка 2007 року, а з чітким планом реформування Збройних сил. І щорічне святкування Дня Збройних сил стане своєрідним звітом про досягнення українського війська, а не констатацією все більшого поглиблення кризи.
На чому ґрунтується моя впевненість? На тому, що люди остаточно зрозуміли: ті, хто був при владі останні 10 років, не зможуть подолати корупцію, підняти національне виробництво, здійснити реформи в освіті, медицині, армії. І вони не будуть голосувати за старих політиків, а значить, в 2010 р. ми зможемо змінити владу на всіх щаблях – від місцевих рад до президента. Ось побачите, дуже швидко ми забудемо імена цих горе-можновладців!
А поки що, дорогі офіцери, військовослужбовці, дозвольте привітати Вас. В цей день я хочу побажати Вам, перш за все, міцного здоров’я, родинного щастя та відчуття того, що Україна з Вами! Повірте, Ваша праця та звитяга нам потрібні як ніколи. Саме Ви є оплотом державності й гарантією миру в країні, і ми вдячні Вам за все. Зі святом!
Інна Богословська
06 грудня 2009 року
