Заява у зв’язку з подачею у відставку

Для всіх кого це стосується.



Сьогодні, 19 січня 2004 року, я подала заяву про відставку з посади голови Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Це зважене і відповідальне рішення вимагає пояснення широкому загалу, оскільки недолік інформації може викликати домисли і характерні для українського політикуму спекуляції.

 

Основні причини моєї відставки можна скласти в коротку формулу:

  1. Система виконавчої влади в нашій країні хвора і неефективна. Ні її структура, ні функції, ні розподіл повноважень, ні кадровий склад – не відповідає новим завданням держави, сучасним потребам суспільства. Необхідна радикальна адміністративна реформа.
  2. Спотворена система призводить до постійних інституційних помилок та не дозволяє виробляти необхідну стратегію і тактику. Спотворена система породжує спотворені явища, до яких відноситься, зокрема, і “азаровщина”.
  3. Змінити щось в існуючому положенні речей на рівні окремо взятого Державного комітету – неможливо. Займатися всередині такої системи боротьбою за здоровий глузд – непродуктивно. Потрібно вийти із системи, розробити курс лікування та провести його з тими, хто здатний чути і лікувати.

Небагато історії. Даючи згоду на пропозицію очолити Комітет після ряду відмов від роботи у виконавчій владі, я керувалася надією на усвідомлену групову роботу. Спрямованність прем’єр-міністра В.Ф.Януковича на командний підхід, консолідацію влади і суспільства, давали ґрунт для такої надії. Не переслідуючи ніяких корисливих цілей, я йшла вірою і правдою служити народу України. Будучи переконаним прихильником ринкової економіки, я прагнула працювати для підтримки і розвитку підприємницького духу українців, для зниження податкового тиску, підвищення доходів громадян, дерегуляції, залучення інвестицій, створення фондового ринку. У служінні своїй країні – моя радість і самореалізація.

Однак, у ході моєї роботи проявилися неподоланні протиріччя з ідеологією і принципами роботи, що сповідає перший віце-прем’єр Азаров М.Я., відповідальний за економічний блок уряду. Оскільки сучасна система виконавчої влади України являє собою гібрид залишків радянської адмінсистеми та слабких зародків інструментів ринкової економіки, вплив суб’єктивного фактору залишається неприпустимо високим. Існує благодатний ґрунт для таких людей, як Азаров, і на ній процвітає таке явище як “азаровщина”.

“Азаровщина” – це:

  1. Неповага до громадян власної країни і нелюбов до самої України, невіра в її сили. Від “звірств” податкової в часи Азарова – до демонстративного небажання говорити українською мовою та активною участю в створенні Єдиного Економічного Простору.
  2. Відсутність системного підходу, проектного мислення і робота в постійному стані “авралу”, гасіння пожежі. За увесь час роботи не було проведено жодної наради за участю керівників міністерств і відомств економічного блоку, на якому б розглядалися питання стратегії і тактики економічної політики. У той же час проведені Міністерством фінансів спонтанні заходи суперечать проголошеній урядом і прийнятою Верховною Радою програмі соціально-економічного розвитку.
  3. Використання бюджетних коштів як своїх власних. Згадаємо “палаци” податкових адміністрацій та “хатини” центрів соціальної допомоги або судів. Згадаємо 30% податкових надходжень, що витрачалися за одноособовою вказівкою Азарова “на розвиток податкової системи”. А тепер за гроші платників податків будуть повертатися і 120 мільйонів доларів США, що міністр фінансів знову зайняв у міжнародних фінансових організацій не на інновації в економіку, а на розвиток фіскальних органів.
  4. Повна зневага законом. Як у часи “азаровщини” податкова адміністрація видавала документи, що суперечать законові, так і сьогодні перший віце-прем’єр є головним ініціатором прийняття незаконних рішень як Верховною Радою, так і Кабінетом Міністрів – від зміни Законом про бюджет правил оподатковування, спроб знищення спрощеної системи оподатковування, зниження мінімальної заробітної плати – до зменшення базових показників для розрахунку пенсій. Іншими словами – від податків на памперси – до “податку на пенсію”.
  5. Подвійні стандарти і лицемірність. З одного боку – тверді вимоги сплати податків платниками податків, з іншого боку – порушення закону і неповернення мільярдів обігових коштів підприємств у вигляді ПДВ. З одного боку – декларування власної святості, з іншого боку – “відкати” при поверненні ПДВ, спонуки до внесків у фонд “Професіонал”. З одного боку, вимога від інших скорочення бюджетних витрат, з іншого боку – неймовірне роздування штатів і підвищення зарплат для “своїх” у податковій адміністрації, а тепер – ті ж тенденції в Міністерстві фінансів: окреме від інших підвищення зарплат, створення власного бюджетного ВУЗу, купівля парку автомобілів для міністерства, виділення десятків мільйонів гривень для “соціального захисту” і житлового будівництва для працівників Мінфіну.
  6. Войовниче неуцтво, визнання тільки власної правоти. Вже ні для кого не секрет, що “азарівці” постійно порушують регламент роботи Кабінету Міністрів. На розгляд урядових комітетів Мінфіном виносяться неузгоджені з іншими міністерствами і відомствами, незаконні, “сирі” документи. Неодноразово пропонувалося приймати проекти постанов Кабміну взагалі “зі слів”. Практика винесення першим віце-прем’єром на засідання Кабінету Міністрів документів, що не були розглянуті на урядових комітетах, стала постійною. Свідомо порушуються правила регуляторної політики, проголошеної Президентом та встановленої Законом.
  7. Відмова від чесної і відкритої групової роботи на користь брехні, маніпуляцій людьми, погроз і шантажу. Апогеєм стали підготовка проекту бюджету на 2004 рік, а також подача через колишнього підлеглого Азарова по податковій адміністрації, народного депутата Бондаренко сумно відомого закону 4000-1. Розуміючи, що ці безграмотні і незаконні документи не пройдуть експертизу при розгляді у міністерствах та відомствах, перший віце-прем’єр провів серію маніпуляцій як у Кабміні, так і у Верховній Раді. У результаті сьогодні мільйони моїх співгромадян не знають, як їм виконувати закони, як вести бізнес, які податки платити, яку пенсію їм одержувати та як нараховувати пенсійні внески.

Як наслідок, замість осмисленої, системної праці, робота Держпідприємництва являє собою постійне “відловлювання шедеврів” Мінфіну і боротьбу з “азаровщиною”. Мінфін став ідеологом “протягування” антиринкових законів, розширення бази оподатковування без зниження ставок, тобто збільшення податкового тиску, адміністративного регулювання цін, збереження низьких соціальних стандартів, а значить – гальмування зростання доходів населення, знищення спрощеної системи оподаткування. У той же час подані нами ініціативи просто не розглядаються. Доводи – не сприймаються. Будь-які заперечення проти незаконних дій викликають хамську реакцію першого віце-прем’єра, найчастіше – з криками й образами. У такому ж положенні – багато керівників виконавчої влади. Кожна перемога закону і здорового глузду дається неймовірними зусиллями.

Я йшла в Держпідприємництво, щоб побудувати міст розуміння та діалогу між владою і бізнесом. Але з таким “економічним” першим віце-прем’єром по цьому мосту бізнес може прийти тільки в газову камеру. Я його туди – не поведу.

Заявляю відповідально і професійно. Азаров та “азаровщина” представляють ідеологію та політику, несумісні з розвитком підприємництва, інвестицій, економічної волі, євроінтеграційонного курсу України, а також несумісні з повагою до власного народу і прав людини, дотриманням закону і соціальної справедливості.

Я впевнена, що кожен мешканець України зіштовхується з такою “азаровщиною” у своєму місті, області, селі. Це – хвороба. Її потрібно лікувати. Радикально.

При наявності таких людей при владі неможливо ні примирення, ні консолідація суспільства, ні економічне процвітання країни. Такі люди скомпроментують будь-яку владу та будь-яку гарну ідею.

Я, як професіонал і патріот України, готова знайти загальну мову та компроміс з кожним, хто професійний, чесний і любить свою країну та її громадян. Але я ні за яких умов не погоджуся на політику “під ковдрою” по-азаровськи, на єзуїтські маніпуляції з народом, службовцями органів виконавчої влади, народними депутатами. Працювати під гаслами державного службовця, який зневажає цінності, що є для мене святими – суперечить моїй громадянській позиції.

Не розраховуючи на ухвалення рішення про відставку першого віце-прем’єра, я іду, щоб повернутися, коли ми вилікуємо нашу країну від “азаровщини”.

Дотримання законності та повагу до людської особистості я увібрала з молоком матері і пронесу по життю до кінця. У цьому – моя правда. Я чиста перед Богом і своїм народом, мені нічого боятися – у цьому моя сила. Я працюю і буду працювати на благо своєї України – у цьому моє життя.



З повагою, Інна Богословська