Інна Германівна Богословська.
Народилася в м. Харкові, 5 серпня 1960 року. Заміжня, має дочу та онука. Батько – кадровий військовий, викладач вузу, мати – юрист. У 1982 році закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут (сьогодні – Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого). У тому ж році почала практичну роботу юриста в Харківській обласній колегії адвокатів. Працюючи захисником, вела усі види цивільних і кримінальних справ. Першу справу виграла в 22 роки.
У 1989 році поступила в заочну аспірантуру Інституту Держави і права Академії Наук СРСР. У 1990 році взяла участь у радянсько-американській конференції з проблем захисту прав людини. Після закінчення конференції її персонально було запрошено на стажування в США. Однак позиція, яку займала Богословська з питання впливу держави на судову систему, не відповідала прорадянській ідеології керівництва інституту. У результаті Богословська відмовилася від співробітництва з інститутом.
У1992 році Інну Богословську було запрошено в правову колегію Державної думи – консультативний орган при Президентові України. У його завдання входило обговорення та аналіз законопроектів, експертна оцінка різних законодавчих ініціатив. На той час Богословська вже зарекомендувала себе в Україні як успішний юрист. Їй вдалося не лише виграти низку судових процесів, але і довести, що новий час вимагає від нової держави інших, більш прогресивних, професійних і менш заідеологізованих підходів до економіки і права. У складі Думи вона була наймолодшим членом.
Восьмирічний досвід роботи в сфері юридичних і аудиторських послуг дав можливість Богословській отримати величезний матеріал щодо тих проблем, які існували на той час в державі. Інформація надходила з різних сфер – починаючи від малого та середнього бізнесу і закінчуючи державними монополіями та іноземними інвестиціями. Часто Богословська виступала консультантом в підготовці різних законопроектів Верховної Ради. Однак цього було недостатньо для реалізації більш системного підходу до вирішення існуючих проблем.
У результаті, у 1998 році Богословська прийняла рішення про початок активної політичної роботи. Під час передвиборної кампанії до Верховної Ради Богословська балотувалася по 169 виборчому окрузі в м. Харкові. У цьому окрузі вона народилася, закінчила школу, тут і зараз живе родина її дочки. У Богословської були серйозні опоненти (всього 14 осіб, усі чоловіки) на той час, серед яких – лідер міської організації комуністичної партії, один з лідерів Соціалістичної партії, лідер соціал-ліберального об’єднання та ін. Програма Богословської базувалась на її власному баченні вирішення державних проблем шляхом проведення податкової, бюджетної та адміністративної реформ. 31 березня 1998 року за Богословську проголосувало 30,4% виборців її округу, що дозволило випередити найближчого конкурента більш, ніж у 2 рази.
У Верховній Раді Богословська працювала у парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, з лютого 2000-го стала першим заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради, була членом Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. Ще в травні 1998 року, Богословська виступила зі своєю концепцією Податкового кодексу, основні положення якої – зменшення податкового тиску, скасування ПДВ як найбільш корумпованого податку, зниження податкового тиску на ФОП та ін. Брала участь у роботі над Бюджетним, Кримінальним, Цивільним, Господарським і Податковим кодексами.
У Верховній Раді Богословська працювала у фракціях Народно-демократичної партії, партії Зелених, фракції Трудова Україна. Свої політичні позиції Богословська визначила в 2001 році, очоливши Конституційно-демократичну партію. Під час парламентської передвиборної кампанії в 2002 році Богословська була одним з лідерів блоку «Команда озимого покоління».
У січні 2003 року з метою становлення в Україні громадянського суспільства ініціювала створення громадського об’єднання «Віче України».
З травня 2003 року по січень 2004 року очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. У відставку подала через незгоду з політикою, яку проводив економічний блок Уряду.
У травні 2004 року Богословська увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України. Консультативну раду створено з метою залучення громадськості до діяльності парламенту і його органів під час підготовки питань до розгляду на засіданнях парламенту.
У вересні 2005 року на позачерговому VII з’їзді Конституційно-демократичної партії ухвалено рішення про перейменування КДП у партію «Віче». Інну Богословську обрано головою партії “Віче”. У серпні 2007 року Богословська склала повноваження Голови партії “Віче”.
У березні 2007 року увійшла до складу Урядового комітету з реформ, очолює робочу групу з реформування ділового законодавства.
З квітня 2007 по жовтень 2007 р.р.– заступник Міністра юстиції України.
З жовтня 2007 року – Народний депутат України.
З грудня 2007 року – Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності.
З січня 2008 року по травень 2009 року – член Опозиційного Уряду, Голова Державної податкової адміністрації України в складі Опозиційного Уряду, член Президіуму Політради Партії регіонів.
З січня по березень 2009 року – Голова Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування функціонування газотранспортної системи України та забезпечення газом споживачів у 2008-2009 роках.
Учасник президентських виборів 2010 року, за підсумками голосування зайняла 10-е місце серед 18 кандидатів.
Заслужений юрист України. Нагороджена Орденом Святої Ганни ІV ступеня.
Заміжня, має доньку та онуків.