Бiографiя | Інна Богословська

Моя біографія. Стисло і з кінця, як у сучасному резюме:

З травня 2014 року вся наша родина постійно допомагає армії і займається волонтерською діяльністю.
У 2014 році була одним з організаторів в м.Харкові Маршу Єдності і знесення пам’ятника ідолу Леніну.
Серпень 2014 – принципово відмовилася брати участь у парламентських виборах.
Березень 2014 – заявила про фактичну узурпацію влади БЮТом і Свободою, початок контрреволюції і продовження використання злочинних схем в економіці.
Лютий 2014 – була одним з організаторів надзвичайної сесії парламенту щодо припинення вогню і повернення до Конституції 2004 року.
Січень 2014 – боролася проти Портнова, Писаренка та лідерів ПР, які готували голосування за «диктаторські закони». 16 січня закликала більшість не голосувати.
Січень 2014 – підписала у частини «регіоналів» Акт про повернення до Конституції 2004 року і підготувала його для голосування в залі ВР. Саме ця обставина викликала раптовий приїзд в Раду Януковича і його відомі погрози на «зборах фракції ПР».
Публічно сформулювала план виходу з кризи і зміни влади, у тому числі запропонувала повернутися до Конституції 2004 року, переформатувати більшість і провести дострокові вибори.
З 1 грудня 2013 до березня 2014 року – на Майдані Гідності, у тому числі в ніч з 10 на 11 грудня 2013, а також 18,19 і 20 лютого 2014.
30 листопада 2013 – першою вийшла з партії регіонів у зв’язку з відмовою від договору про Асоціацію з ЄС і розгоном студентів.
21 листопада публічно виступила про неприпустимість відмови від Договору про Асоціацію з ЄС.
Всупереч особистому переконанню у винуватості Тимошенко в «газовій справі», брала участь у робочій групі з підготовки Закону про лікування засуджених за кордоном і робила все, щоб закон був прийнятий, щоб ліквідувати цю перешкоду для підписання Договору про Асоціацію з ЄС у Вільнюсі.
Січень 2013 – відмовилася голосувати за уряд «Сім’ї» і Арбузова, спеціально залишила межі України.
Жовтень 2012 була переобрана народним депутатом України від ПР. Поставила особистою метою підписання Україною Асоціації з ЄС. Пішла з посади першого заступника голови Комітету з питань культури і духовності до складу Комітету ВР з євроінтеграції, в результаті робота комітету була розблокована і прийняті необхідні для Асоціації з ЄС закони. Вела активну публічну роботу з підтримки євроінтеграції України.
Листопад 2010 – Перебуваючи у складі фракції ПР, публічно підтримала Податковий Майдан і провела велику роботу для опрацювання тексту та лібералізації положень Податкового кодексу.
2010 – 2011 – була головою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України у «газовій справі», комісія зібрала незаперечні документи про вину Тимошенко в підробці «Директив уряду» і підписанні завідомо згубних для України газових контрактів. Представила їх парламенту, направила в Генеральну прокуратуру і СБУ. Публічно пред’явила громадськості факти, що свідчать про обман і винуватість Тимошенко.
2010 – взяла участь у президентських виборах в Україні і закликала виборців не голосувати ні за Януковича, ні за Тимошенко – а тільки за нових кандидатів
Травень 2009 – публічно заявила про підготовку угоди між ПР і БЮТ про фактичний конституційний переворот і захоплення влади; вийшла з партії регіонів і фракції ПР у парламенті. Завдяки публічному скандалу, переворот був зірваний
Лютий 2009 – брала участь в організації блокування підприємцями м.Києва злочинної діяльності мера Черновецького і секретаря Київради Довгого, була одним з організаторів «темної сесії Київради», на якій вперше були скасовані десятки незаконних рішень «Київради Черновецького» і покладено початок до його зміщення з посади. Мала у зв’язку з цим різкий конфлікт з Януковичем.
Cічень 2009 – ініціювала створення Тимчасової слідчої комісії ВР з питань «газової війни», очолила цю комісію, домоглася легального «розсекречення» «газових контрактів» і кримінального розслідування за фактом їх укладення. Активно боролася проти брехливої і більшовицької політики Тимошенко.
2007 – 2014 – народний депутат України за списком ПР. Двічі за цей період виходила з партії і фракції. 30 листопада 2013 – остаточно.
2007 була висунута з’їздом партії «ВІЧЕ» в першу «п’ятірку» виборчого списку Партії Регіонів на дострокових парламентських виборах. Обрана народним депутатом від ПР, працювала першим заступником голови комітету з питань культури і духовності. Змогла провести роботу і заблокувати прийняття проекту закону про мови Яворівського, яким передбачалася обов’язки всіх громадян України розмовляти виключно українською мовою в будь-якому публічному місці.
Квітень 2007 – призначена заступником Міністра юстиції України, займалася питаннями соціальної політики і реформою корпоративного законодавства в рамках комітету реформ.
Листопад 2006 – запрошена на роботу членом Комітету реформ при Кабінеті Міністрів України.
Вересень 2006 – Партія ВІЧЕ відправила План Розвитку Країни всім лідерам політичних партій, прем’єр-міністру України, президенту України – для спільного реформування країни.
Грудень 2005 – очолила список партії «ВІЧЕ» на парламентських виборах. Результати, оголошені ЦВК, партія «ВІЧЕ» і деякі інші партії визнали сфальсифікованими. Домоглися перерахунку бюлетенів в деяких комісіях, внаслідок чого були виявлені мішки зі сміттям замість бюлетенів, перекинуті на користь інших партій голоси тощо. Звернулися до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання результатів виборів недійсними. Протягом місяця слухання справи в суді документально довели підробку абсолютної більшості протоколів ОВК. Однак, у позові було відмовлено.
Вересень 2005 – стала на захист Нікопольського феросплавного заводу проти його так званої «реприватизації» на користь Коломойського. У результаті 4-х днів протесту і оборони заводу, незаконний перерозподіл власності і кампанія по «реприватизації» були зупинені, а уряд Тимошенко відправлено у відставку.
Червень 2005 – за результатами обговорення по всій країні в Києві презентовано і видано накладом 1 млн. примірників книгу «План Розвитку Країни». У звя’зку з цією подією відбувся благодійний концерт Горана Бреговича на Михайлівській площі в Києві.
Весна 2005 – виступила проти реприватизації тисяч підприємств, оголошеної Тимошенко і Ющенко, а також проти «більшовицького» економічного курсу уряду.
Грудень 2004 – українській громадськості представлений «План Розвитку Країни», цей захід став стартом проведення сотень конференцій та круглих столів по всій Україні.
Жовтень 2004 – закликала виходити на протести проти фальсифікації виборів, виступала за єдність України і демократичні свободи.
Січень 2004 подала заяву про відставку з посади Голови Державного Комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і публічно заявила про боротьбу з «азаровщиною».
Травень 2003 – призначена Головою Державного Комітету з питань регуляторної політики та підприємництва.
Лютий 2003 – Червень 2005 – всеукраїнське обговорення та написання Плану Розвитку Країни.
Лютий 2003 – Організувала громадський рух «Віче України» з метою «зшивання» країни, вивчення її особливостей і розробки концепції її розвитку.
Березень 2002 – листопад 2007 – повернулася в консалтинговий бізнес, продовжила громадську діяльність.
Жовтень 2001 – березень 2002 – створення проекту «Команда Озимого Покоління, участь у парламентській виборчій кампанії, програш на виборах.
1999 – 2010 – організація і діяльність культурно-просвітницького центру Клуб РодДом. Громадська діяльність.
1998 – 2002 – народний депутат України, самовисуванець, мажоритарник. У 2000 році була активним учасником «оксамитової революції», в результаті чого було припинено існування комуністичної більшості в українському парламенті.
1990-1998 – приватна юридична, аудиторська та консалтингова група, власник і керівник. Отримання сертифіката аудитора. Громадська діяльність. Віце-президент Союзу юристів України, голова Харківської обласної організації Спілки юристів України.
1982-1992 – член Харківської обласної колегії адвокатів.
1977-1982 – студентка Харківського юридичного інституту. Червоний диплом. Театр читця. Заміжжя. Народження доньки.
1967-1977 – навчання у середній школі N 5 міста Харкова.