Я зробила все для того, щоб зробити максимально повну заяву, яка б дала інформацію не за слухами, а по особистій позиції, відповідно до якої я подала заяву про відставку. Думаю, що буде правильним надати вам можливість максимально задати питання, які вас цікавлять.
Хочу відзначити, що відповідно до закону про державну службу, державний службовець вищого рангу може подати у відставку з таких причин: по принциповій незгоді з діями органа, або посадової особи, або через етичну неможливість виконувати свої посадові обов’язки. Я подала заяву через принципову незгоду з політикою і діями першого віце-прем’єра пана Азарова, що одночасно є міністром фінансів і відповідає в уряді України за економічну політику, тому що є куратором економічного блоку.
Я ще раз хочу підкреслити, що я не подаю заяву про відставку у зв’язку з незгодою з діями уряду в цілому. Приведу простий приклад, допустимо завод, на заводі є директор, є головний інженер, фінансовий директор, директор по якості, і кожна з цих посадових осіб відповідає за свою сферу діяльності. Коли виникають проблеми з фінансами, то запитують у фінансового директора, а коли проблеми технологічні, то запитують у директора з технологій.
Зараз, з мого погляду, є великі проблеми у роботі економічного блоку уряду. Насамперед, ця проблема полягає в тому, що перший віце-прем’єр своїми діями підтверджує, що він є прихильником адміністративного втручання в економічну діяльність і є прихильником старої адміністративної економічної парадигми.
Це ясно з пропозицій, які видаються Міністерством фінансів і підтримуються першим віце-прем’єром, це пропозиції, що фактично приводять до збільшення податкового тиску на бізнес, втручанню держави у ціноутворення, склад собівартості продукції, в інші економічні параметри, що відносяться, відповідно до законодавства України, до сфери діяльності підприємства, а також інші дії, про які можна говорити дуже довго.
До речі, я вчора сказала таку фразу одному дуже поважному журналістові на питання: „Схоже, ви вже все сказали, про що ще можна говорити?” Я йому відповіла, що ми можемо сісти з вами за стіл і я буду десять діб підряд розповідати, тому що це не емоції, а це моя професійна позиція. Я є фахівцем і хочу багато чого сказати, так як вважаю, що діючий уряд, має широкі можливості працювати ефективно.
Я бачу проблеми в діяльності економічного блоку уряду, це перше, і друге, про що б я хотіла сказати, що мені дуже прикро, що в Україні поки тільки розвивається політична культура, і відповіді на питання, що у нас виникають, дуже часто ми шукаємо не в системному підході, не в ідеології, не в позиції, а в якихось приватних відносинах. А оцінка подій робиться так: ти – поганий, ти – гарний, ти – красивий, ти – виродок. Я категорично незгодна працювати далі в подібній парадигмі в такому суспільно-політичному колі.
Ми повинні нарешті зрозуміти, що країна змінюється. І ми повинні бачити людей, що мають свою особисту позицію, не дивлячись на те, кривий він, чи косий, красивий або поганий. Це – позиція. І коли ми будемо розмовляти з погляду позиції, тоді це дійсно моя країна, моя Україна і мої люди, з якими я хочу працювати, заради яких я готова віддавати життя і свій вільний час, свою волю, і свою силу, і всі ті здібності, якими володію. Я вам дуже вдячна за вашу увагу.
Прошу вас, задавайте будь-які питання, але, дуже не хочеться щоб усе перейшло в банальне та усім обридле, від чого мене вже нудить – любите ви того або не любите. Я буду любити кожного, хто є професійним фахівцем, хто працює заради України, хто поважає людей.
Ви знаєте, я зараз піднімалася по сходинках і подумала от про що. Я вже довгий часу є керівником, я звикла працювати так, що коли я приймаю будь-яке управлінське рішення, я за кожним з цих рішень бачу людину. Тобто, я в той же час проектую, як моє рішення позначиться на позиції, житті, роботі, умовах для роботи конкретної людини. І це для мене є мірою якості моїх управлінських рішень. Думаю, що цього дуже не вистачає зараз першому віце-прем’єрові, тому що коли ми бачимо ці дикі новації в податковому законодавстві, податках на памперси, ПДВ, що накладається на все по повній ставці і так далі.
Цілком зрозуміло, що навряд чи під час прийняття таких рішень хтось думав про те, як це відіб’ється на конкретному домогосподарстві, на конкретній людині, на наших дітях.
