Ваші поїздки – це спроба знайти підтримку в регіонах?
Ні, я не шукаю підтримки, я створюю комунікацію. Я вважаю взагалі, що Комітет повинний бути тим органом, що є головним комунікатором між владою і бізнесом. Для нас важливо мати оперативну інформацію від бізнес-середовища і, відповідно, передавати інформацію про те, що відбувається бізнес-середовищу. Для побудови грамотної роботи дуже важливо мати свіжий моніторинг, знать, що ж відбувається у взаєминах бізнесу з владою. Для цього і функціонує Комітет, для цього проводяться подібні зустрічі. Мені, як керівникові Держпідприємництва необхідно чути точку зору бізнесу на те, як вони оцінюють сформований бізнес-клімат, що бізнес бачить необхідним зробити для його поліпшення? Які гострі проблеми вимагають термінового втручання, а які є стратегічними, потребуючими тривалої роботи?
Ви з цією метою збираєтеся об’їхати всі області України? Які регіони наступні?
Так, наступними до нового року будуть: Луганськ, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Одеса, Миколаїв.
У зв’язку з бюджетним процесом виникає багато питань по спрощеній системі, як Ви прогнозуєте – чи пройдуть Ваші ініціативи через Верховну Раду?
Насамперед, я сподіваюся, що ставки спрощеної системи ніхто не торкне в бюджетному законі. Я думаю, що ми знайдемо компроміс. Тому, ми вже провели круглий стіл з комітетом ВР із питань підприємництва. Ми весь цей час тісно працюємо з Міністерством фінансів, з депутатськими групами і фракціями. Найближчі два місяці листопад, грудень у мене розписані як зустрічі з усіма фракціями і з усіма профільними комітетами. Це дуже серйозна робота, але, сподіваюся, ми знайдемо компроміс.
Як Вам здається, великі бізнесмени розуміють проблеми малого бізнесу?
Ні, абсолютно не розуміють. Проблема нинішньої Верховної Ради зараз у тім, що дрібний і середній бізнес у ньому практично не представлений. І проблеми спрощеної системи в тому числі в тім, що депутати просто зовсім з іншої сфери. Вони представляють великий і гігантський бізнес в українських масштабах. Вони не знають цієї проблематики, вона їх не стосується, вона їх не турбує. Я намагаюся донести до них, що якщо не буде створюватися прошарок середнього, малого бізнесу, то і великий бізнес сам коли-небудь звалиться. Великий бізнес повинний мати дуже серйозну соціальну подушку, якою і повинний служити малий і середній бізнес і середній клас. І дуже важко домогтися розуміння. Підприємці анемічно себе повели під час виборів, і одержують зараз результат у Верховній Раді. Зараз я намагаюся максимально зробити для бізнесу за допомогою Комітету і сподіваюся, не програю. В остаточному підсумку я ж не одна, мільйони людей, яким це потрібно. Якщо не удасться нам це вирішити спокійно і мирно, будемо тоді звертатися до бізнесу і просити підтримки.
Ще хочу сказати, що дуже важливо прийняти до кінця року закон про єдиний соціальний податок або як зараз його називають, про єдиний соціальний внесок. Позитивно те, що почали реформу по заробітній платі, але нічого не буде, якщо будуть такі соціальні відрахування, якщо буде така звітність, якщо буде таке свавілля в оперуванні коштами соціальних фондів. Тому, теж ми провели круглі столи, знаходимо взаєморозуміння. Є три закони про введення єдиного соціального внеску у Верховній Раді. Нам представляється гарним законопроект депутата Хомутинника. З’являється взаєморозуміння із соціальними і з Пенсійним фондом.
Інно Германівно, на одній з конференцій Ви сказали, що Вам нудно працювати у виконавчій владі, як Ви можете це прокоментувати?
Ні, я сказала, що це мій перший досвід роботи у виконавчій владі. Це дійсно так. Природно, я в неї прийшла не з вулиці і робота в політиці й у бізнесі давали уявлення, що це за система. Але чотири місяці роботи в системі довели мені загальновідомий факт: якщо система сама побудована невірно, то в окремо взятому місці, або в окремо взятому секторі навести порядок неможливо. Можна поправити, можна якось це оптимізувати, але працювати вона так, як повинна працювати, не буде. На жаль, уся система виконавчої влади в Україні побудована сьогодні за змішаним адміністративно-ручним принципом. За чотири місяці роботи в Держкомітеті мені стали видні всі вади устрою адміністративної системи України. І те, що ми говоримо вже 12 років про необхідність адміністративної реформи, що я знаю з особистого досвіду, що якщо ми не проведемо адміністративну реформу, нічого не буде, а ріст економіки буде тимчасовим.
Своїм друзям я вже говорила, що якщо мене закрити на місяць у глухій кімнаті, я за місяць напишу адміністративну реформу навіть з бюджетом для неї. 80% паперів, що проходять через Комітет, не потрібні взагалі. Думаю також 80% законів, що проходять зараз через Верховну Раду – це виправлення на виправленні і так далі. Зараз відсутня чітка стратегія розвитку, раніше була стратегія здобуття незалежності, її ми одержали, але що далі з нею робити ще ніхто не зрозумів.
Так у нас для адміністративної реформи не вистачає порожньої кімнати?
Ні, але я людина системна, я готова написати адмінреформу. Є люди, що готові написати реформу паливно-енергетичного сектора. Є люди, що готові написати реформу зовнішньої політики. Так, потихеньку можна все зробити.
Як на регіональному рівні здійснюється підтримка підприємництва?
В Україні існує Український фонд підтримки підприємництва. До речі, його з липня місяця очолює теж харків’янка Ірина Горіна. Задачею цього Фонду є реалізація програми підтримки малого бізнесу. Централізація в місті Києві усього, що є в Україні, з мого погляду, є помилковою. Тому перше, що було зроблено мною, коли я прийшла в Держкомітет, і перше, про що ми говорили з Іриной Гориною, коли вона стала керівником Фонду – це розвиток регіональних структур Фонду. Щоб наблизити тендери, гроші, програми по підтримці підприємництва до споживача. Щоб виділялося на регіон 200, 300 тисяч у статутний фонд, яким має право користуватися міський або регіональний фонд, нехай уже на місці, ближче до тих, хто реально цим буде користуватися, розподіляються ці грошові потоки. Цього року бюджет Фонду підприємництва склав 50 мільйонів гривень на 50 мільйонів населення. Це дуже мало, для розуміння – бюджет такого фонду в Сполучених Штатах Америки – 70 мільярдів доларів, 1,2 мільярди в Польщі. До мого приходу в Комітет уже було використано 17 мільйонів без єдиного тендера, без єдиного конкурсу. Раніш на одну заявку, на один лот по кредиту було дві заявки зі всієї України, зараз це – десятки заявок тільки тому, що ми стали публікувати цю інформацію, стали проводити зустрічі з журналістами, стали друкувати ці повідомлення. Будь-яка державна послуга повинна бути максимально наближена до споживача.
Як ми розуміємо, цей фонд є державним?
Український фонд підтримки підприємництва створений при Держкомітеті по підприємництву, він не є державною установою.
Інно Германівно, у чому полягає підтримка з Фонду підтримки підприємництва?
Усі програми ми розділили на приблизно рівні три частини. Одна частина – це кредитування. Коли я прийшла працювати в Комітет, знайшла, що в нас існує таке поняття, як безоплатна фінансова допомога. По чотири, п’ять мільйонів гривень суб’єктам підприємництва виділялося за рахунок бюджетних коштів. Причому, коли ми беремо протоколи, то виявляється, що спочатку ці гроші видавалися як кредит. Потім приймається рішення Наглядової ради, що цей кредит стає безпроцентним. А третє рішення у відношенні тих самих грошей, що цей кредит стає безоплатною фінансовою допомогою. Про яку стимуляцію бізнесу ми можемо говорити, коли створюється просто неконкурентне середовище? Тому, я заборонила такий вид фінансової підтримки як безоплатна фінансова допомога. Розроблено механізм за яким буде надаватися підтримка. І цей механізм на наступний рік буде виглядати в такий спосіб: до трьохсот тисяч гривень кредит під 7% річних під ставку реінвестування Національного Банку будуть одержувати суб’єкти мікробізнесу. Ці кредити можуть видаватися починаючим структурам. Кредити, що перевищують ці суми, будуть видаватися за схемою відшкодування Фондом процентної ставки по кредиту. Вони видаються через уповноважений банк і Держкомітет компенсує ставку до семи відсотків, тобто, різницю. Це один вид. Другий вид складається у внесенні страхового внеску за страховку кредиту. І третє – це гарантійний фонд, що буде створюватися під видачу гарантій під кредити. Для зменшення ризиків ми всі кредити будемо видавати не прямо, а через банки, що вже мають досвід роботи з мікрокредитування, за рахунок чого там будуть виконані процедури контролю і моніторингу.
Ще один спосіб, що ми зараз проробляємо і який на Заході використовується дуже активно – це проектне кредитування. Коли видається кредит під проект, і кредитор виставляє менеджера, що керує цим проектом. Увесь час, коли проект фінансується кредитом, цей менеджер здійснює функції фінансового й управлінського аудиту, знаходячись всередині проекту. Це дуже гарний метод. Він по ефективності – максимальний, відповідно до досвіду фінансування в східній Європі. Але, перед таким механізмом фінансування, варто навчити менеджерів таких проектів працювати. Третина грошей буде витрачатися прямо на кредитування. Третина грошей буде витрачатися на програми навчання. Але нам не потрібні нові лекції і семінари, вони неефективні, потрібні нові способи навчання. Це те, у що ми будемо вкладати бюджетні гроші, розуміючи, що якщо ми навчимо три, чотири, п’ять десятків тренерів, що вміють правильно проектувати визначений процес, а далі будуть уже йти працювати. Більш того, ми помітили колосальне підвищення активності тих, хто вже працює в бізнесі. І третій сегмент – це створення інфраструктури бізнесу – бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, окремих бізнес-офісів. На жаль, дуже багато бізнес-центрів і бізнес-структури, що створювалися за гранти протягом дванадцяти років незалежності України, вони вмирають разом із закінченням гранта. Це значить, людей не навчають працювати, заробляти цим гроші, а вчать тільки користуватися. Наша задача – у такий спосіб вчити й у такий спосіб створювати ці центри, щоб із закінченням бюджетного фінансування, грантового фінансування, вони були здатні нормально працювати на ринку консалтингових послуг. Це консалтинг, це бізнес-консалтинг. Місткість ринку колосальна, це я Вам як професіонал і власник консалтингової компанії говорю. Гроші там можна заробляти великі. І як мінімум, років 15 ще ці послуги будуть затребувані. Тому, наша задача штовхнути, фактично, людей до того, щоб вони навчилися діяти в ринкових умовах.
Інно Германівно, багатьох підприємців зараз хвилює питання експортно-імпортних декларацій, що робиться в цьому руслі Комітетом?
Своєю діяльністю в цій сфері ми прямо вулик розворушили, чому я дуже рада. Завдяки тому, що нами була піднята ця тема, ми одержали розпорядження Президента, на митниці проведено дуже багато перевірок і виявлені багато місць контрабанди, і сотні мільйонів гривень ми одержали в Бюджет. Крім цього почалися двосторонні переговори з багатьма країнами з максимальним рівнем імпортних операцій з питань надання копій їх вивізних митних декларацій, що стануть основою для ввозу продукції в Україну. Крім всього іншого, як перехідний період перед введенням експортно-імпортної декларації, зараз ведуться переговори з більшістю наших найбільших країн-постачальників про те, щоб на інвойсах при виході продукції з їхнього кордону ставився штамп митниці. Це теж уже буде свідчити, що поміняти номенклатуру, вартість і кількість, буде неможливо. До слова, в Україні діють митні коди, гармонізовані з 96-го року, у нас негармонізовані коди. Але, уже сьогодні ми маємо дуже гарну тенденцію і, я думаю, через рік у нас буде це питання вирішене.
