«Радіо ЕРА» FM. Программа: “Від першої особи”.
Від першої особи
Податковий кодекс набув чинності 1 січня, однак підготовка пдзаконних нормативно-правових актів, можна сказати, була провалена. Як діяти платникам податків і контролерам у відсутності нормативно-правових актів і хто контролюватиме ці питання? Загалом це нормальна ситуація?
Світлана ОРЛОВСЬКА: Сьогодні наша гостя: Інна Богословська, народний депутат України від фракції Партія Регіонів. Поговоримо про запровадження нових податкових правил, наскільки підготовленою виявилась держава, як попрацювали урядовці і як на початках почувається бізнес. Оскільки наступного тижня відкриється 8-ма сесія парламенту, то є сенс поговорити про принципові питання цієї сесії Верховної Ради. Ними стануть, як прогнозують самі політики, Конституційна і Пенсійна реформи. Які тут вимальовуються перспективи поговоримо сьогодні.
Податковий кодекс набув чинності 1 січня, однак підготовка пдзаконних нормативно-правових актів, можна сказати, була провалена. Я зацитую: «Усього кодекс передбачає затвердження 192 таких документів. З них 140 повинні були в ступити в силу одночасно з кодексом 1-го січня. З них в установлений термін вступило в дію лише 2 постанови Кабміну. До 11 січня кількість вступивших в силу постанов збільшилося до 9 штук. І до них додалося три накази Державної податкової адміністрації України.» Як діяти платникам податків і контролерам у відсутності нормативно-правових актів і хто контролюватиме ці питання? Загалом це нормальна ситуація? Так мало відбуватися?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Безумовно, ми змушені сьогодні констатувати, що Міністерство фінансів, яке відповідальне за розробку цих підзаконних актів, не впоралося зі своєю роботою. І фактично – це вже червона картка. Тому що жовта була тоді, коли був поданий дуже сирий Податковий кодекс, який ми були змушені повертати до Кабінету мінінстрів. Сьогоні є проблема – те, що фактично Кабінет міністрів, а саме Міністерство фінансів виявилося не готовим до нормального підходу, до реалізації Податкового кодексу. але я хочу зробити оптимістами всіх платників податків. Оскільки ми наполягли на введенні презумпції невинуватості платників податку до кодексу і прямо сказано, що якщо є колізія в законодавстві, то вона повинна завжди трактуватися на користь платника податку. Тому саме держава буде винна в тому, що за наявності відсутності тих чи інших підзаконних актів, платник податку зможе трактувати податкові положеня на свою користь і ніхто не буде в праві його покарати. Тому що саме влада, виявляється, сьогодні не виконала завдання, які на себе взяла. Фактично передбачивши в кодексі величезну кількість підзаконних актів, які повинні були бути прийняті Кабінетом міністрів. Я думаю, що сьогодні взагалі питання гальмування реформ є питання номер один. Ми абсолютно точно відчуваємо, всі, хто має відношення і до парламентської роботи, і працює з органами виконавчої влади, і працює з державними адміністраціями, ми весь час отримуємо від них інформацію: десь прохання, десь скарги від платників податку, від людей. Ми бачимо, що ініціативи по реформуванню, які йдуть від Президента, як від суб’єкта реформування, який взяв на себе відповідальність, гальмується величезною кількістю бюрократів, які за жодних умов не хочуть розставатися зі своїми повноваженнями. Ми бачимо, що нема того скорочення, яке наполегливо вимагається. Ми бачимо, що нема виконання величезної кількості повноважень виконавчими органами, які вони повинні робити. Наприклад, Мінстерство фінансів, яке повинно вже було змусити суспільство забути про ці проблеми і надати весь пакет необхідних документів. В тому числі ми бачимо, що не іде жодного повернення повноважень на місцеві рівні влади і центральна бюрократія тримає зубами.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Спротив відчувається?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Так. Я, чесно кажучи, Вам скажу, я думала, що нас бюрократи більше будуть боятися. Складається враження, що вони не бояться нічого. Може в когось з’явилося відчуття, що якщо нова влада, то ніхто не троне своїх. Але я хотіла навести вже декільки прикладів стосовно навіть членів Партії Регіонів, коли сьогодні пан Гриценко, бувший спікер парламенту Криму, затриманий і також величезна кількість вже сьогоднішніх фахівців, які від нової влади поставлені на свої місця, притягаються до відповідальності. Я хотіла сказати бюрократам, що вже змінюється ситуація в країні і треба повертатися в лоно закону, виконувати те, що треба, діяти за нормами закону. Я впевнена, що дуже тяжко, але результативно пройде період реформ. Бо просто в такому стані, як ми зараз, далі жити не можливо. І ті, від кого ми зараз відчуваємо супротив, я впевнена, пожалкує про це рано чи піздно.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Я хотіла зупинитися на праві Державної податкової служби на проведення перевірок. Воно викладено у статті 20 досить лаконічно. Але наврядчи відшукається такий платник податку, який не знає, наскільки потужним може бути такий інструмент. І тут запроваджуються так звані фактичні перевірки. Їх особливістю є те, що платник податків попередньо не попереджається. Але навіть суть не в цьому. Я переглянула ті підстави, на яких можуть проводитися фактичні перевірки, і їх надзвичайно довго перераховувати, але висновок напрошується сам собою, що можуть прийти за будь-яких умов, прийти і здійснити фактичну перевірку. Тобто обмежень абсолютно не існує.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Це не один випадок того, як ми намагаємось інтегрувати ті правила в Україні, які гарно працюють за кордоном, а в нас вони можуть просто перетворитися на протилежне. В будь-якій європейській країні фінансовий чи податковий інспектор дійсно має право за будь-яких умов піти до платника і перевірити ті параметри, по яких чітко можна сказати чи є укриття податків, чи є відхилення від податкової дисціпліни, чи нема. Але ми знаємо, що на заході податковий інспектор, перш за все, відповідає за ефективність діяльності об’єкту перевірки. Тобто, податковому інспектору дають нагороди, якщо завод працює гарно, за який він відповідає, і його попереджають або можуть звільнити, якщо завод банкротіє. Тому що вважають, що саме податковий інспектор повинен не тільки карати, але і допомагати платнику податків краще виконувати податкове законодавство. В нас нажаль фіскальний підхід, а я би навіть сказала конфіскаційний підхід ще в головах практичної більшості податкових інспекторів. Саме тому інспектор зараз вважється не як людина, яка може допомогти в ситуації, особливо в ситуації невизначеності. Новий кодекс прийняли, а питань більше ніж відповідей. А людина, яка може в кожну хвилину прийти, а ще й хабаря взяти. Зараз підприємці кажуть, що якщо навіть десь п’ять років тому давали хабаря і хоча б були впевнені в тому, що все закінчено, то сьогодні і хабаря беруть і питання не вирішують, і це все стає величезною машиною, яка просто давить підприємця. Я впевнена, що сьогодні ми будемо мати величезні процеси в Податковій службі. Ми знаємо, що в нас величезний центральний апарат, в нас надзираючих зараз значно більше ніж працюючих інспекторів. В нас дуже мала зарплата інспекторів, а при цьому великі доходи центрального апарату. Я знаю, що цьому теж приділяється величезна увага Президентом України і чим більше зараз підприємці будуть звертатися до влади з вимогою змінити підхід, тим скоріше ми подолаємо тей супротив, який зараз є. Ми можемо сказати, що фахівців в податковій службі багато, бо дуже багато уваги приділялося цій службі за останні 15 років. Але і звички дуже погані залишилися теж. Тому я би просила зараз підприємців не мовчати. Обов’язково писати. Пишіть до Парламенту, до адміністрації Президента, до прем’єр-міністра. Тяжкий період реформ. Ми виростили такого корупційно-бюрократичного дракона в країні. В нас бюрократія стала класом, у якого всі засоби виробництва – це папірець і ручка. І ми повинні розуміти, що за 8 місяців чи за один рік ми не подолаємо цього. І якщо це буде робити тільки влада без суспільства, то результату небуде. І якщо буде робити тільки суспільство без влади, результату теж не буде. Тому я прошу всіх не бути мовчазними, звертатися, писати. Кількість переросте в якість. Буде дуже тяжкий процес. Якщо є величезне корито, з якого харчуються всі, і це корито в якийсь момент замінюється на нормальну мисочку і всім кажуть, що візьміть виделку і ніж, і почніть працювати так, як треба. То хто погодиться просто так.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Арсеній Яценюк пропонує Верховній Раді провести слухання на тему наслідків проведення в Україні податкової реформи і відповідний проект постанови вже зареєстровано в Парламенті. На скільки слушною Ви вважаєте таку пропозицію і чи підтримуєте Ви її?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Сам підхід вже визначає конфронтацію. Наслідки введення. Якщо поданий – це що аналіз проблем, які потрібно вирішити, які виникли за період імплементації, то я думаю, що це було б краще. Ми повинні вийти в нормальне поле, і суспільству, і владі зрозуміти, що більше такої вакханалії, як це було раніше, що кожен рік в нас будуть вибори і кожен рік ми будемо тільки займатися популізмом, не буде. Тому і опозиції треба звикнути до того, що зараз через коліно нічого не зробиш. Треба робити нормальні конструктивні пропозиції. А вже воювати під час передвиборчої компанії, яка буде два-три місяці. Зараз треба навчитися толерантніше підходити. Якщо така грозна назва «наслідків впровадження», то це знаєте, як наслідки Другої Світової війни. Давайте підходити іншим чином. Є проблеми, які стають очевидними. І ще не стали, до речі. Тільки півмісяця пройшло з моменту введення в дію. Поки що презумпція невинності працює на платника, тому я, як консультант і адвокат, можу сказати, що скільки влада не прийме підзаконних актів, стільки платники будуть в гарнішому стані, ніж влада. Тому що на будь-яку суперечку вони скажуть, що вони трактують цей закон так і закон на їх користь це трактує. І це вже податкова повинна буде сказати, чому вона не видала підзаконні акти чи Кабінет міністрів не прийняв, якщо він вважає, що там іншим чином повинно регулюватися. Тобто на сьогодні завдяки тому, що ми все ж таки подалали намагання податківців зробити презумпцію винності платника. І ми зараз прийняли презумпцію невинності. Тобто я, як парламентар, можу сказати, що в мене серце більш-менш спокійне, тому що я знаю,що не будуть рвати сьогодні підприємці, так як нема на це підстав. Але нам повинна надходити інформація від самих платників, тобто від суб’єктів, тих, хто кожень день живе у цьому. Вони зараз здадуть перші звіти по результатах січня. Вони побачать, як діють ці фактичні перевірки. Нам треба мати цю інформацію, щоб сьогодні швидко реагувати. Сьогодні парламент навчився досить швидко реагувати завдяки тому, що є консолідована більшість і є парламент, Кабмін і адміністрація Президента, які в цілому бачать однаково, але не завжди «догрібають» так, як треба поки що, то в нас є можливість досить швидко реагувати. Я можу сказати, якщо ми будемо мати кількість скарг, заяв і пропозицій, які будуть про одне, то я не бачу проблем, щоб швидко внести зміни до кодексу. Я думаю, що Ви знаєте, що було намагання внести мораторій на зміни до Податкового кодексу. Тобто прописати, що протягом п’яти років не можна до нього вносити змін. Ми категорично були проти цього, розуміючи, перш за все, недостатню проробленість. По-друге, дуже стрімко змінюється економічний світ. І якщо 20-ть років тому можно було казати, що в п’ятирічний термін більш-менш можна було сказати, які будуть параметри, то сьогодні криза одна, друга, всі очікують у 2012 році ще одну хвилю світової кризи. Тобто ми готові змінювати. Ми розуміємо, що треба буде це робити. Тому будьте активними і будь-ласка звертайтеся. Будемо швидко аналізувати і змінювати те, що буде не робочим.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Президент анонсував створення Конституційної асамблеї. На день соборность він заявив наступне: «Влада не нав’язуватиме країні своє бачення Конституційних змін. З метою підготовки проекту нового основного закону розпочне роботу Конституційна асамблея, яка об’єднає представників усіх зацікавлених політичних сил та громадських організацій, готових до серйозної, професійної дискусії з конституційних проблем.» Як Ви гадаєте політиків потрібно допускати до цього процесу?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Не треба забувати, що все ж таки суспільство – посттоталітарне. В нас ще десь років 50 будут жити ті люди, які народилися в тоталітарній країні, які з молоком матері впитали тоталітарні традиції, тому нам дуже небезпечно робити такі прості інструменти. Наприклад, винести на референдум текст Конституції. Скажіть будь-ласка ми повіремо з Вами, що українське населення буде на референдумі розуміти, яку Конституцію йому дали, в тонкощах норм і так далі.
Світлана ОРЛОВСЬКА: З опозиції наполягають саме на тому, щоб текст Конституції виновсився на референдум.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Це чиста профанація.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Оскільки єдиним джерелом влади у нас є народ. Так записано в Конституції.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Давайте будемо чесними. В нас книжок вже мало, хто читає. Інтернет став фактично таким замінником книжок. А мати надію на те, що суспільство відповідально віднесеться до тексту Конституції в цілому – це марна надія. Але в нас самою Конституцією передбачено, що є два розділи 1-й і 13-й, в які можна вносити зміни тільки на підставі референдуму. Тому саме в цій частині я впевнена, що нам потрібно буде це робити. Наприклад, треба розуміти, що ми не можемо далі жити з таким територіальним устрієм. Тому що всі ці території були нарізані по двох принципах за радянських часів: по кількості членів Комуністичної партії Радянського Союзу і під план мобілізації на випадок Світової війни, коли швидко треба зібрати війська. Ми розуміємо, що в умовах 21 століття такий адміністративний устрій – це просто провалля. Держава не керована за таким територіальним устроєм. Коли всього чотири регіони є донорами бюджету, а всі інші – ні. Тобто тільки чотири виробляють більше, ніж споживають. А інші споживають більше, ніж виробляють. При тому що ми досі не розібралися, скільки взагалі держави повинно бути. В нас держава сується в ті справи, в які в жодній нормальній країні не повинно бути. Ми отримали пострадянського монстра, на якого навішали сучасні цяточки, одягли в сучасний одяг, а в середині такий ржавий механізм. Яку сферу не намагаєтесь реформувати, Ви лобом впираєтесь в ржавий стовб. Ми повинні розуміти, що за таких умов ніколи в нас добробуту не буде. Тому, хочемо ми цього чи ні, нам треба буде корінним чином реформувати і територіальний устрій, і співвідношення державних функцій, і функцій державного самоврядування, і функції судової системи, і функції прокуратури. Нам треба реформувати правоохороні органи, тому що вони фактично залишилися всі пострадянські. Вони надмірно політизовані. Тобто, все те, що ми 20 років не робили завдяки тому, що ресурс радянський ще працював, сьогодні вже працювати не буде. Тому що навіть будь-який автомобіль має свій термін використання. От пострадянська машна вже все. Це вже метал, ходової частини немає і двигун вже не працює. Треба робити нову машину, яка почне працювати, і на ній можна буде їхати у світле майбутне. І ми повинні розуміти, що до Конституції треба підходити саме так. Широке обговореня з науковими колами суспільства, громадськими організаціями.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Президент наголошує на тому, що буде залучено громадські організації. Але якщо ми говоримо такими алегоріями, Ви кажите машина, що має свій термін придатності, що необхідно все змінити. Але для того, щоб ця машина не перетворилася в машину VIP-класу, які мають бути закладені механізми або цей процес був справді прозорим, публічним і щоб нова редакція основного закону була написана для країни, для людей, а не написана під когось?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Я думаю, що саме поєднання процедур, громадське обговорення, написання серед фахового середовища, обговорення після того, що напишуть фахівці вже в парламенті – це, може, деяким чином, збалансування інтересів різних соціальних груп. Я категорично проти того, щоб хтось під ковдрою написав текст, після того його кинули на референдум, люди, не дивлячись, за що проголосують, а може хтось і взагалі намалює результат реерендума, а після того ми будемо мати, як результат суспільний супротив, який може привести і до революції. Цього робити не можна. Треба навіть тим, хто звик робити через силу, зрозуміти, що суспільство зараз інше. Суспільство з одного боку вимагає сильної і відповідальної влади, і ми на це повинні відповісти. А з іншого боку, воно вимагає відкритої, цивілізованої процедури. Тому майстерність сьогоднішньої влади саме в тому і буде, щоб з одного боку навести порядок і не перейти до репресій, а з іншого, зробити сильну відповідальну владу, але не зробити її авторитарною. Тобто ми повинні сьогодні вирішити ті проблеми, які наприклад, Європа сучачна вирішувала в 18-19 столітті, коли вона формувала підвалини тих суспільств, які зробили фактично всіх людей щасливими протягом досить великого часу.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи потібна Україні така Пенсійна реформа, з підвищенням пенсійного віку і збільшенням нормативного страхового стажу?
Б В цілому потрібна. Той шлях, яким йшли до сьогодні – це знову ж “граблі”. С Налоговым кодексом уже наступили, когда написали его в тени кабинетов, а потом выдали, и непонятно было, как смотреть в глаза людям. Така ж ситуація була з першим проектом Пенсійної реформи, який навіть побоялися показати всім. Навіть декілька державних інституцій, яким дають на експертизу будь-які реформаторські проекти, взагалі не бачили в очі того проекту, який подавався. Чи раніше, чи пізніше президент все-таки прийме радикальне рішення щодо заміни у сьогоднішній владі людей, які взагалі не зрозуміли, в якому суспільстві вони живуть. Якщо хтось намагається продовжити практику Візантійщини: писати закони, потім за один день їх проштовхувати в парламент, а після того ніхто не несе відповідальності за суспільне обурення чи протести – такого вже не буде.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Чи можливий альтернативний шлях, адже реформа не проводилася дуже довго? Можливо, ми вже стоїм на такому шляху, що в нас іншого немає, зважаючи на те, що в нас рівень життя зовсім інший, ніж у Європі, і тривалість життя інша?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: На пострадянському просторі Україна залишилася єдиною країною, де не проведена пенсійна реформа. В деяких країнах радикальні реформи. Проводити реформу необхідно. Сьогодні треба зробити перший крок, навіть не в рамках пенсійної реформи – скоротити різницю між мінімальними та максимальними пенсіями. Бо того, що ми зараз маємо в результаті таємної праці уряду Тимошенко та її парламенту ,коли в десятки разів було підвищено пенсії державним службовцям, особливо вищій категорії чиновників – пенсії до 60-70 тис. грн. – такого не повинно бути. Для цього не треба чекати прийняття пенсійної реформи. Нам треба сьогодні прийняти цей законопроект. Я маю надію, що його подасть Кабінет Міністрів. Якщо вони цього не зроблять наступного місяця, то ми знайдемо підписи серед депутатів всіх фракцій і проведемо цей законопроект. Просто люди ображені, що на пенсії так спекулюють. Так само і в системі зарплати держслужбовців ми маємо різницю в десятки разів. Щодо самої реформи. В нас чоловіки на 5 років пізніше виходять на пенсію, притому що тривалість життя на 7 років менше, ніж тривалість життя жінок. Тобто, ми маємо перекос. Чоловіків менше від загальної маси населення – 48%. Вони довше працюють на своїй роботі. І в них менше життя. На чоловіках держава не доплачує і переплачує дуже сильно на жінках, тому що вони на 5 років раніше виходять, і на 7 років в середньому більше тривалість життя. По-друге, спеціальні режими виходу на пенсії для деяких категорій – 45 років – це “хлопці”. І потім вони вдома не сидять. Це величезні витрати. Крім того, ми маємо величезну кількість професій, які ще давно-давно були “рабовласницькими”, і держава дозволяла рано вийти на пенсію. Ми повинні розуміти, що якщо ми живемо за законом, який фактично прописувався в 60-ті роки, а сьогодні реалії та демографія зовсім інші, ми повинні привести законодавство у відповідність. По-друге, смертність в нас значно перевищує народжуваність. Японія назвала тему демографії найвищою небезпекою для суспільства. В Японії один працюючий забезпечує одного пенсіонера. Держава винесла цю проблему “на щит” і сказала, що якщо країна не вирішить цього питання, то вона буде знищена, тому що вона проїсть сама себе. Ми знаходимося за десять років до досягнення такого ж рівня співвідношення. Але в Японії ВВП на душу населення в 40 раз вище ніж в Україні.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Ви вважаєте, що можна провести Пенсійну реформу без підвищення пенсійного віку?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Для жінок – з підвищенням. Для чоловіків – я впевнена, що до тих пір, поки ми не досягнемо більшої тривалості життя, чоловікам не можна підіймати. Сьогодні тривалість життя чоловіків – 62-65 років. Цього не можна робити. Що стосується жінок, то вирівнення віку для жінок та чоловіків – це нормальна процедура, оскільки умови праці для чоловіків та для жінок в соціальній сфері фактично рівні. Те, що це буде робитися поступово протягом 6-7 років – це теж номальна процедура.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Тігіпко казав, що це буде відбуватися протягом 10 років.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Якщо будемо нормально рухатися економічно. Це залежить від того, в якому стані людина йде на пенсію. Якщо вона йде на пенсію, коли пенсія не забезпечує прожиткового мінімуму, то щоб ми не робили з віком, це не вирішить проблеми. З одного боку, ми повинні прибрати дисбаланс, який тягнувся десятками років, а з іншого боку, зробити так, щоб людина, виходячи на пенсію, мала можливість жити нормально. Це стосується не тільки самих пенсій, але й соціальних гарантій, плати за житло, комунальні послуги, медичні послуги. Це величезна купа питань, які треба вирішувати. Популізм, який всі 20 років нашої незалежності був величезним гаслом, і фактично тільки Леонід Кучма на якомусь етапі свого правління зміг зробити декілька дуже суттєвих реформ, маючи резерв в часі, які дали нам можливість після того вийти з 15 тис. % річних інфляції до 15% зростання. Це можливо зробити, коли є сильний фундамент, коли є розуміння, що влада прийшла хоча б на два терміни. Тоді десь посередині цього терміну є можливість провести сильні болючі реформи, тому що після того ми отримаємо результат. Все рещта часу в Україні був тільки популізм. Як би когось не образити та отримати більше на підтримку. Всі проблеми ховали. Це як з раком зараз в Україні. Рак лікується у величезній кількості випадків, але тоді, коли він виявлений своєчасно. Коли доходять до пухлини, то фактично вилікувати не можливо. Ми сьогодні повинні зрозуміти, що поки в нас є час вилікувати суспільство та економіку держави, але ми повинні розуміти, що хворий владний інструмент. Людям від цього погано.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Президент сказав, що Пенсійна реформа має відбутися безболісно для людей. Говоримо про те, коли старість буде справді в радість.
СЛУХАЧ: Игорь, Харьков. Насчет сверхвысоких пенсий. Насколько я помню, министр внутренних дел президента Кучмы, Белоконь, который после Оранжевой революции сбежал в Россию, установил себе пенсию 80 тыс. грн. Такая порочная практика установления сверхвысоких пенсий существовала еще до Тимошенко. В 2005 или в 2006 году, выступая на радио “Эра” Вы заявили, что Тимошенко, будучи премьер-министром Украины повышает пенсии пенсионерам и зарплаты бюджетникам. Таким образом, она пытается завоевать дешевый популизм у “люмпина”. То есть тех людей, которые отдали свою жизнь и здоровье отечественному производству, которые работают в бюджетной сфере, Вы обозвали “люмпинами”. Пользуясь случаясь, я хотел бы потребовать от Вас, чтобы Вы принесли извинения этим людям.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Извините, пожалуйста, но мне кажется, что Вы – не по адресу. Моя фамилия – Богословская, а не Тигипко. Вы называете слова, которыя я не употребляю. Это – не мой лексикон.
СЛУХАЧ: Чому після приходу Партії Регіонів у Києві перестали виділяти житло лікарям-фтізіатрам. Після 10 років роботи з активним туберкульозом я стала у чергу стотисячною.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Чесно кажучи, не знаю цієї проблеми. Дякую за запитання. Я дам своїм помічникам завдання, щоб вони розібралися в темі і, якщо Ви звернетеся до мене на адресу Верховної Ради, я зможу дати Вам ретельно перевірену інформацію.
СЛУХАЧ: Якщо робити Пенсійну реформу, чому не відмінити 30 пенсійних законів, та зробить один справедливий закон? Я не хочу сказати, щоб у всіх було однаково. Але закон має бути один. Закон, що працює зараз, зробила прокомунічтична Верховна Рада. Вони для себе всі льготи, всі пенсії зробили. А тепер бояться зупинити і ніколи не приймуть нового.
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Я абсолютно підтримую Вашу позицію. Нам треба зрозуміти, що ми стільки наворотили в пенсійній системі, що вона не задовільняє абсолютну кількість людей, а лише невеликий прошарок тих, хто має спеціальні пенсії. Не требе чекати на Пенсійну реформу, щоб змінити співвідношення між максимальними та мінімальними пенсіями. В 1-му кварталі ми повинні цей закон прийняти. Я думаю, що ми його таки приймемо. Саме в цьому і полягає сутність Пенсійної реформи, щоб замінити роздроблене посткомуністичне пенсійне законодавство на сучасний пенсійний закон, який дійсно введе справедливі та прозорі інструменти, які будуть надавати можливості людям отримувати пенсії від кількості, якості та тяжкості праці. Це – непросте завдання, але оскільки всі країни, і навіть на пострадянському просторі, краще вирішили це питання, ніж ми. То в нас є величезна впевненість, що і ми зможемо зробити значно краще законодавство, ніж маємо.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Теза Президента щодо того, що пенсійна реформа має відбутися безболісно для людей? Наскільки це можливо?
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Сьогодні ми бачимо, що навіть пенсійного віку для жінок закладенно по півроку на кожен рік. Тут є безболісність. Для спеціальних категорій, за якими ми плануємо підіймати вік, будуть передбачатися компенсаційні механізми. Це не буде так, що людина залишається сама перед собою, як це було три-чотири роки тому, коли заявили, що буде зовсім інший порядок обчислення пенсій для міліціонерів, і масово звільнялися з міліції кращі фахівці, і після того не могли їх набрати. Не можна наскоком такі питання вирішувати. Ми повинні зрозуміти, що сьогодні ті, хто отримує надвисокі пенсії – для них буде болісно, коли в них це заберуть, але це буде безболісно для суспільства, тому що це буде справедливо. Треба рухатися кроками. Я думаю, що ми не зможемо прийняти пенсійний закон в такому стані, щоб він задовільнив всіх. Тому требе буде поетапно до цього переходити. Змішану систему давно треба було робити. Краще б було, якби змішану систему ввели напередодні економічної кризи. Накопичувальна система полягає в тому, що кожна людина буде мати свій спеціальний рахунок в банку, на який буде нараховуватися відповідна сума з її заробітної плати, і цей рахунок може передаватися нащадкам. Тобто, рахунок і гроші на ньому фактично стають приватною власністю людини, але з обмеженим користуванням. Оскільки вона може користуватися цими грошима або після настання пенсійного віку, або багато держав дозволяють розпоряджатися цими грошима – внести в інвестиційний фонд, використовувати на придбання житла.
Світлана ОРЛОВСЬКА: Хотілося б поговорити про недержавні пенсійні фонди – третій рівень, і наскільки держава може гарантувати їхню функціональність та захищеність громадян у них.
СЛУХАЧ: Харьков. Вы говорите о реформах. Когда в квартире начинаешь ремонт, понимаешь, что получишь в результате. С Вашими реформами неясно, когда они закончатся и что будем иметь? Во-вторых, кто их делает? 16 лет Азаров делал бюджеты и загнал страну со своей налоговой в тень. Теперь он говорит, что это плохо и хочет все переделать заново. Человек просто не умеет нормально читать
Інна БОГОСЛОВСЬКА: Центр инициатив по реформам сегодня принадлежит, конечно, президенту. Сегодня мы четко ощущаем огромное сопротивление бюрократического аппарата этим реформам. В ближайшие 3-6 месяцев мы увидим очень жесткую реакцию на это сопротивление, потому что так дальше продолжаться не может. Страна без реформ – нежизнеспособна. Если мы сталкиваемся с сопротивлением аппарата, который не желает проводить эти реформы, значит этот аппарат должен быть смещен.
24.01.2011 р.
