Я вам дуже вдячна, що ви знайшли час і зібралися тут. Хотілося б знайти інструмент співробітництва, який би приніс користь і громадським організаціям, і підприємцям, і Комітету. Головна роль Держкомітету – стати містком між владою і підприємництвом, стати тією структурою, що повинна передавати сигнал від підприємницького середовища до влади, і навпаки. Також задача Комітету – знаходити компроміс між різними сторонами. Громадські організації можуть і повинні грати в цьому процесі головну роль. Зараз хочу вам описати бачення стратегії розвитку підприємництва Комітетом. Сподіваюся, що і Комітет буде одержувати задоволення від роботи в тих напрямках, що я зараз вам представлю.
Не перекреслюючи всього зробленого в Комітеті до мене, хочу сказати, що вичерпано ту головну тему, у якій переважно велася робота. Спрощена система оподатковування – це мікробізнес, і дії Комітету були спрямовані в основному на роботу з мікробізнесом, з малим бізнесом. Але ніша, що спочатку займали дійсно мікробізнесмени, уже не є колишньою: на ринках працюють вже не підприємці, а люди, що самі себе називають «раби», і це наша дійсність, і ми повинні з цим щось робити. У той же час створюється бізнес, що починав з мікробізнесу і вже знайшов можливість капіталізувати себе, перейти на новий рівень – він розвивається. Ми повинні розуміти, що бізнес-середовище будь-якої країни створюється і для мікробізнесу, і для малого, і для середнього, і для великого бізнесу. Умови й інструменти, що повинні працювати в таких підвидах – різні, але бізнес-середовище – одне. Це і відношення влади до підприємницького сектора, це і система інструментів в вигляді фінансово-кредитної, податкової політики, політики дозволів і реєстрацій, це і легалізація або нелегалізація зовнішньоторговельних відносин, це преференції або їхня відсутність для національного виробника, митна політика. Ці показники є однаковими, у якій би області бізнес не працював. А далі задача держави – розміщення пріоритетів, визначення того, що треба розвивати і підсилювати.
Якщо ми хочемо бачити розвинутий середній клас, то ми повинні наголошувати на малому і середньому бізнесі, якщо ми хочемо будувати олігархічну економіку, то ми робимо умови, щоб зростав олігархічний капітал, і так далі. Але, коли держава не має доріг, то страждає від цього будь-який бізнес – від мікро до макро. Коли ціна зв’язку на рівні п’яти найбільш дорогих країн світу, то це впливає на собівартість бізнесу. Коли державна служба стає видом підприємницької діяльності, то це однаково впливає і на мікро, і на макробізнес.
Я вважаю, що з вашою допомогою Комітет повинен підняти цілий ряд, клубок питань. Це клубок проблем тих установ, тих інструментів, що мають великий вплив на бізнес взагалі. Занурившись в інструменти регулювання роботи окремих секторів, окремих тем, ми забуваємо, що система в цілому страждає величезними недоліками. Мені здається, що в державі зараз немає іншого органа, крім Держпідприємництва, здатного приділити системну увагу цим питанням. Кожне міністерство займається своєю областю, будучи, по суті, галузевим механізмом – це нефункціональні міністерства: у виконавчій владі ніхто дотепер не розуміє, що таке функціональний принцип.
На спрощену систему підприємництва не перший рік йде атака. Чому вона йде? Хтось вважає, що малий бізнес роздроблений, слабкий. Але якби ми говорили про системний підхід, і якби тема середнього класу дійсно була піднята на рівень загальнодержавної дискусії, то склалося б розуміння проблеми. Окремо взятий чиновник не може зрозуміти необхідності системного підходу в даній сфері, тому що не має інформації. Він не помічає малих підприємців, адже вони діють в інших колах, а в суспільстві немає дискусії навколо проблем середнього класу. А формування середнього класу є стабілізуючим чинником у будь-якій державі.
Я б хотіла максимально продуктивно створити такі інструменти, закласти такі алгоритми діяльності Комітету, які б дозволили моїм послідовникам діяти, використовуючи ці наробітки. Я так звикла працювати в приватному бізнесі, хочу максимально продуктивно працювати і на посаді керівника Держпідприємництва.
Головні акценти роботи Комітету. Безумовно це оперативна робота зі спрощеної системи оподатковування. Найближчим часом планується проведення наради у Президента, за участю представників громадських організацій, Мінфіну, Податкової адміністрації. Будемо намагатися одержати підтримку Президента по спрощеній системі, і думаю, що ми зможемо таку підтримку одержати. Далі – звертання до Верховної Ради з проектом. Там уже є три закони по спрощеній системі. Один, представлений Президентом як невідкладний, знаходиться там з 1999 року, і дотепер не розглянутий, його проходження стримують через профільний комітет ВР. Не проходять і депутатські пропозиції. Відповідно до нинішньої процедури ми повинні виходити не простим шляхом на Кабінет Міністрів, ми повинні подавати наші пропозиції через депутатів. Ваша допомога потрібна, щоб через депутатський корпус одержати підтримку нашого проекту.
Така процедура зв’язана з великою конституційною помилкою, коли одна особа обіймає посаду першого віце-прем’єра і міністра фінансів. Таким чином, у руках однієї людини зосереджена законодавча влада в рамках Кабінету Міністрів, контроль, розробка фінансових документів. Це порушення всіх правил ухвалення нормального рішення. Якщо ми не зможемо через Верховну Раду провести один законопроект по спрощеній системі, то це завдяки тому, що пан Азаров має таку концентрацію влади.
Ми зараз шукаємо компроміс і представимо вам пропозиції, що нами розроблені і частково погоджені з Мінфіном. Ви там можете побачити те, що може не подобається, наприклад, ми будемо пропонувати для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності не застосовувати права найму робочої сили. Ми готові кожну позицію пояснити.
Якщо ми в Україні створили легальний оффшор, то ми повинні розуміти, що він не може функціонувати постійно. Ми оффшор створювали для малих, а зараз там працюють велетні – цього нам ніхто не простить. Ми повинні усвідомлювати, що будь-яка система повинна трансформуватися в залежності від того, як вона працює.
Ми і далі будемо підсилювати роботу з регіонами. Я взагалі вважаю, що Україна стає велетнем на глиняних ногах, через сильний Київ і дуже слабкі регіони, це просто небезпечно в цілому для країни. Всі організації, що мають регіональну структуру, будуть нашими головними партнерами. Сьогодні відбулася зустріч зі Світовим банком і ми починаємо програму на 30 млн. доларів, розраховану на 4 роки, по реструктуризації підприємств, зміні дозвільної системи. Києва в програмі як об’єкта фінансування не буде. Ми готові до розгляду нормальних сильних проектів по регіонах, готові їх підтримувати максимально. Моя задача, як голови Комітету, складається в розвитку регіональних бізнес-еліт. Формальні і неформальні лідери регіонів повинні мати можливість залишатися там і підвищувати рівень оточення. Людині, що виросла на регіональному рівні, нікуди дітися – і усі їдуть у Київ. Регіональні програми – це акцент, і зараз ми намагаємося направляти фінансування в регіони.
Освітні програми зараз особливо актуальні. Адже навіть коли дають гроші, без знань ми не знаємо, куди їх діти. Для України дуже великою проблемою є якість самих тренерів, викладачів, лекторів і т.д. Зараз ми знайомимося з програмами, що у свій час були в Естонії, Латвії, Литві. У цих країнах усі гроші спочатку направлялися на те, щоб створити велику команду тренерів, а після цього національні тренерські команди розробляли бізнеси-центри, тренінги, бізнес-інкубатори. У нас же дві сотні бізнесів-інкубаторів на папері, а працюють три-чотири.
У регіонах мені люди говорять про відсутність нормальних фахівців, що можуть розповісти, поділитися знаннями, методиками, досвідом, адаптованими до української дійсності. Будемо намагатися створити таку команду в 200-300 якісних викладачів-тренерів для бізнес-середовища.
