Війна в Іраку є наочною ілюстрацією сучасного напрямку в зовнішній політиці, за якого будь-яке з’ясування відносин між державами вибудовується в ім’я головної, могутньої мети – економічного інтересу. Давайте подивимося на позиції основних гравців.
Франція і Німеччина не підтримують дії США. В Іраку за останні роки було укладено кілька колосальних контрактів на розробку газових і нафтових родовищ, у яких багато великих французьких компаній беруть участь як співвласники транзитних систем, простіше кажучи – трубопроводів. Німеччина зацікавлена в іракській нафті, оскільки не має власних енергоносіїв. Великобританія ж прагнула потрапити в Ірак, оскільки найбільша нафтова компанія “Брітіш петролеум” за останні роки утратила будь-який вплив на видобуток нафти в цій країні.
У Росії – свій інтерес, але знов-таки економічний. В іракських контрактах по розробці нових родовищ нафти часто фігурують “Лукойл” та інші великі компанії. Крім того, якщо зрештою США почнуть контролювати нафтовидобуток в Іраку, то світові ціни на нафту істотно знизяться. Для Росії, де собівартість видобутку однієї тонни нафти становить 14 доларів за тонну (проти 5 доларів в Іраку), а бюджет на 60% формується за рахунок енергоносіїв, перемога США сильно вдарить по економіці.
