Гість ефіру – Інна Богословська, лідер партії «Віче». «Вчасно про головне», 24.11.2005
Ви неодноразово казали, що Ваш стратегічний план розвитку країни був презентований різним політичним силам. Можете казати, хто його вже бачив, як його сприйняли?
Ну, перш за все, 17 грудня ми будемо святкувати вже річницю, коли ми вперше в Києві представили концепцію плану розвитку. Ми 2 червня зробили презентацію книжки в Києві і в той же час ми розіслали її в Адміністрацію Президента, спікеру Литвину, в Кабінет Міністрів, багатьом губернатора. І у багатьох з них ця книга вже пописана різними фломастерами і ручками. Це я знаю абсолютно точно. Крім того, Ви вже чуєте, що тільки лінивий сьогодні не каже, що Україні потрібен сьогодні стратегічний план розвитку. Такого не казали 15 років. Ми пробили цю кригу, і сьогодні люди вже зрозуміли, що не можна жити в країні на 47 мільйонів населення в режимі on-line: тут дірка – її зашили, тут знову дірка – її зашили, так і робимо.
Я так зрозумів, що Литвину вже сподобалася Ваша книжка, а от регіоналам, нашоукраїнцям, бютівцям?
Перш за все, я знаю, що коли ще Юрій Іванович Єхануров був губернатором, ми з ним зустрічалися, він мені показав свій екземпляр книжки. Він був весь пописаний різними кольорами фломастерів! Тобто, це точно.
Ставимо галочку: «Єханурову сподобалося». Далі
Я точно знаю, що ця книжка проробляється в штабі БЮТ.
Так. Далі
Я точно знаю, що її мають в штабі «Регіонів України».
Ну, а влада її бачила? Влада якісь свої враження промовляла?
Безумовно, безумовно. В Адміністрації Президента за часів ще Зінченка вона вже ходила по Адміністрації, вона є у президента. До речі, я, чесно кажучи, не знаю, чи є вона в нього. Ми до нього надсилали два рази, сьогодні це був третій раз. Бо ми звернулися з відкритим листом до президента і тому знову послали книжку на той випадок, коли Адміністрація Зінченка не спрацювала, як це було багато разів, коли до президента не доходило ні листів, ні звернень. Тому, до речі, я навіть не знаю точно, чи є вона у Ющенка.
Що Ви пропонуєте робити з газом? Зараз обговорюють, як далі бути? Росія має своє бачення, ми – своє бачення, а газ зависає в повітрі?
Ну, мені тяжко казати про це, бо я є фахівцем в цій галузі. Ви знаєте – чим більше знаєш, тим більше плачеш. Я дуже добре знаю, що таке газові відносини України з Росією, тому що я була консультантом «Нафтогазу України» і компанія моя багато часу є консультантом. Тому, я можу сказати, що сьогодні за тих умов, які є всередині України, президенту необхідно терміново створити… Президенту, я ще раз кажу, навіть не прем’єр-міністру, терміново створити невелику раду по антикризовому врегулюванню в нафтогазовому секторі.
Це все слова. На яких умовах? Росія пропонує: ви нам гроші – ми вам гроші
Та це, на превеликий жаль, не Росія запропонувала. Це українські непрофесіонали запропонували це Росії. І сьогодні Росія вже грає з нами на упередження. Ви знаєте, під час, коли ми мали величезний натиск з Росії, з боку Росії, коли вона хотіла зробити нафтогазовий консорціум з Україною на умовах, коли б Росія управляла абсолютно всіма газовими потоками всередині України, нам було дуже тяжко виграти це питання. Ми виграли його в Росії. Але як воно виграється? В Росії виграти можна тільки в одному випадку, коли ви дієте на упередження ситуації.
Що треба зробити зараз?
Треба зробити пропозицію.
Яку саме?
На підставі тих домовленостей і тих угод, які були підписані, які гарантують умови розрахунків за транспортування газу, газом і грошима. Це є умови. Сьогодні треба мати спину, мати хребет, для того, щоб не боятися і не підстелюватися під такого дуже серйозного партнера, як Росія. З ними треба вміти говорити. З ними не можна говорити з точки зору Помаранчевого Майдану. З ними можна говорити тільки, як професіонали зубасті, сильні, але гнучкі.
Ви доводите, що Україна повинна бути позаблоковою у військовому плані. В такому разі скажіть: хто тоді буде забезпечувати, буде гарантом безпеки України?
Картина, яка зараз є в Україні, дуже схожа на картину, яка була в Австрії після Другої світової війни. Коли відносно Австрії було досягнуто просто протокольної домовленості про безпеку країни, і 11 років знадобилося для того, щоб з’явилася угода відносно Австрії про безпеку кордонів і про визнання Австрії нейтральною державою. Ця угода, тільки ця угода дала Австрії гаранти безпеки території. Ще мало хто в Україні знає про це, що ми після відмови від ядерної зброї не маємо жодного міжнародного договору, який би надавав нам гарантії безпеки кордонів. Бо в нас є Будапештський протокол, за яким, країни ядерної зброї, які мають ядерну зброю, коли, знаєте, простим язиком сказати, то вони кажуть так: «Коли на Україну хтось нападе з використанням ядерної зброї, ми, ядерні країни, подумаємо, чим ми можемо допомогти». Ми не маємо досі, з моменту відмови від ядерної зброї, юридичних гарантій. Тому, тільки нейтральний статус, через визнання угоди міжнародної багатосторонньої відносно України дасть нам гарантії території. Іншим чином ми будемо так, як і зараз – без гарантій.
З ким Ви будете блокуватись?
Скоріш за все, на 99%, ні з ким.
Ваш рейтинг, за останніми даними, – 1,7%. Ви 3% не пройдете
Ми 3% безумовно пройдемо, бо ще місяць тому в нас рейтинг був 0,9%.
То Ви динаміку просто прораховуєте?
Безумовно. Безумовно, бо те є факт – партія «Віче» з’явилася тільки у вересні як партія, як бренд, але ми дуже багато зробили. І два роки, коли ми займалися «Віче», ми наклали табу на пресу. Бо ми розуміли, що таку книжку, яку ми зараз вже пред’явили суспільству, її не можна було написати під освітленням преси, тому що тоді б робили PR-повод, а не скрупульозну роботу. Ми зробили велику справу.
З приводу PR-приводу: Ви двічі активно з’являєтесь в пресі, зокрема перед виборами. «Озиме покоління» – перед виборами і «Віче» – перед виборами
Це зовсім інші речі. «Озиме покоління» було передвиборним проектом. Цей проект з’явився перед виборами і скінчився після виборів. Але багато людей, я Вам просто можу сказати, що із 100 людей, які були в списку «Озимого покоління», зараз поряд зі мною 70%. Тобто, люди, які прийшли в «Озимі» відверто чесно, вони залишилися.
Тобто, Ви зізнаєтесь, що «Віче» можна назвати спадкоємцем «Озимих»?
Ні, це не є спадкоємець. Ні – це просто поряд ідуть в списках «Віче» зараз. Ні – це друзі, це люди, які знайшли спільну справу. До речі, «Віче України» як громадське об’єднання, йому три роки буде.
Свого часу Бродський назвав вас «Подснєжніки Кучми», а зараз «Віче» називають таким політичним проектом Зінчука, Гайдука і Тарути. Виходить, Ви така партія олігархів?
Мені дуже було смішно, коли ці олігархи передзвонили всі до мене після появи цієї статті в Інтернеті і сказали: «Інна, так що нам ставити спростування?» Я відповіла: «робіть, що хочете. Я не буду жодним чином реагувати на цей брєд».
Хто тоді Вас фінансує?
Ми фінансуємося самі. Ми всі скидаємось. Так же, як, до речі, було під час команди…
Боже, в Україні є чесні політики! Вони самі себе фінансують!
Ні – це правда! Це правда. Коли ми… Ви знаєте, ми, мені нагадуємо всі «унтерофіцерскую вдову, которая сама сєбя сєчьот». Ми весь час очікуємо нормальних людей, але коли вони з’являються, ми весь час їх тим же брудом мажемо, і кажемо: «Ні, не може такого бути, шо нормальна людина, відверта, професійна, чесна може кинути свої гроші власні на те, щоб щось зробити в країні».
Але, погодьтесь, не можна не запідозрити, що Ви якимось чином пов’язані з Пінчуком. Ви надзвичайно активними були у Нікополі
Ви розумієте – я адвокат. Коли людина є лікарем, їй привозять якусь хвору людину в безтямі, вона питає: «Хто, як прізвище цієї людини?» І коли їй скажуть, що це Пінчук, вона не буде оперувати цю людину? Я адвокат. До мене звернулися по допомогу. Для мене немає різниці.
Він був клієнт?
Ні, це був не клієнт. Я поїхала туди, як адвокат на три години. Я залишилася там на чотири дні як людина, яка достала замість адвокатського посвідчення – посвідчення громадянина України. Бо те, що я там побачила, це був безлад, це був злочин, і проти цього я повстала. Але я сьогодні можу сказати, що коли у «Приватбанку», наприклад, який був конкурентом на НЗФ, будуть забирати таким же чином, в корупції будуть забирати будь-який об’єкт, вони можуть звернутися за допомогою. І я з них не візьму ні копійки, так як і з Віктора, за те, щоб захистити право приватної власності в Україні. І будь-яка людина, яка знає, що її можуть захистити, це кодекс професійної честі.
Шуфрич і Сівкович вважають, що Луценко має або спростувати обвинувачення Піскуна, або піти у відставку. Ви взагалі Піскунові вірите?
Ні.
Не вірите. І все те, що він каже про Луценка, Ви цьому вірите?
Я вже говорила про те, що в той час, коли Піскун подав позив як юрист про поновлення на роботі після того, як його звільнили за указом президента один раз, я вже йому не можу вірити як юрист. Сьогодні він робить те ж саме, двічі вже. Через декілька днів після того, як прем’єр-міністр Тимошенко стала прем’єр-міністром, Піскун закрив всі кримінальні справи по неї, при тому, що до цього за рік говорив, що доведе цю справу до суду. Я йому не вірю. І вірити не можу.
