Інна БОГОСЛОВСЬКА знає, як в Україні побудувати державу миру та соціальної гармонії
«Помаранчева революція», як землетрус на дні океану, викликала в Україні реформаторські цунамі.
ЗА СВОЄЮ раптовістю та руйнівністю реформи цілком можна порівняти із реальною стихією. У таку бурю мимоволі почнеш по-іншому дивитися на хвилі, які обмивали наші береги багато років, акуратно, але ефективно коректуючи рельєф. У ці дні громадський рух «Віче України» починає всенародне обговорення Плану розвитку країни. Про суть і цілі цього плану кореспондент «АиФ» розмовляє з ініціатором руху Інною БОГОСЛОВСЬКОЮ.
Спочатку – порядок на кухні
– Інна Германівна, чому ви обговорюєте План розвитку країни саме зараз – хочете ефективно використати збільшену громадську активність?
– Помиляєтеся. «Віче України» не стільки йде слідом за громадською активністю, скільки провокує її, будить думаючих людей, дає їм можливість впливати на життя суспільства в глобальному масштабі. Рівно два роки тому, у лютому 2003, у Харкові зібралися 150 чоловік із різних регіонів. Це були так звані «селфмейди» – ті, хто зробив себе сам. Зібралися, щоб поговорити про необхідність створення громадського руху, ідея якого полягала в тому, що не можна жити без бачення майбутнього нашої країни. Чекати на створення цієї картини було не від кого, і ми вирішили самостійно подумати й запропонувати щось своє. Два роки ми без зайвого шуму їздили по регіонах, спілкувалися з людьми, кричали «агов!» усім, кому було цікаво те, що виходить за межі побутового життя, кому цікаво планувати майбутнє країни і брати участь у громадському житті.
– Сучасна форма кухонної демократії?
– Різниця в тому, що ці люди не міркують про майбутнє на брудній кухні, а спочатку наведуть порядок, вимиють посуд, витравлять тарганів, зроблять ремонт і потім покличуть друзів говорити про те, як навести порядок у своїй країні. От це дуже важливо. У результаті дворічної роботи, як після правильного кохання, з’явилася перша дитина: План розвитку країни.
– Як виглядає ця дитина, що вона має на думці?
– Наш план не схожий на ті, що створювалися в радянські часи. Там немає ані мільйонів тонн, ані точного року побудови комунізму. Того, що він описує, Україна реально може досягти протягом 20 років. Це великий строк, він передбачає мету – створення держави миру й соціальної гармонії.
– Звучить трохи туманно.
– Це здається – насправді всі дуже виразно: неучасть у військових блоках, мир і перегляд концепції внутрішньої безпеки. Україна – єдина країна, яка відмовилася від ядерної зброї і єдина, яка продемонструвала всій планеті абсолютно мирну революцію. Ми зуміли вийти з політичного протистояння практично без агресії. І це не заслуга влади. Це заслуга людей, суспільства.
– З метою зрозуміло, а стратегія яка?
– Ми пропонуємо три базові напрямки. Життя людини не повинне закінчуватися з виходом на пенсію, а бідні не повинні ненавидіти багатих. Багатих та бідних потрібно один з одним знайомити: коли люди узнають один одного, ненависть піде. От вам і соціальна гармонія. Далі утвориться тріада: національна ідея, зовнішнє позиціювання й економічна позиція. Нація в нас тільки народжується, а народ у націю перетворює національна ідея. Знайти слова, які б торкнули душу кожного, і наповнили її якимось національним смислом, було не просто. Але ми знайшли. «Україна – це я», – проникає у свідомість українця, торкає його. Коли кожна людина навчиться ставитися до країни, як до себе: намагаючись чистити зуби, не писати в штани, не плювати собі під ноги,- ми досягнемо приголомшливого ефекту.
Спираючись на милиці, ходити не навчишся
-А ЧОМУ «я», а не «ми» – що за егоїзм?
– Ну не розуміє українець «ми», а от «я» все ставить на місця. Українці – індивідуалісти. Взагалі, перш ніж шукати новий шлях, «Віче» проаналізувало причини колишніх поразок ідеологів нації. Їх теж три. Українець ніколи не пред’являв претензій до себе: вважав за краще до когось примкнути, знайти зовнішнього союзника. Окрім цього, він постійно страждав або від взаємного зрадництва, або від недовіри – щось одне завжди було основною причиною поразки, навіть якщо на його боці була явна перевага. Третя причина – всі правителі України були неймовірно далекі від народу. Вони жили, як в окремій капсулі. Тому в складні часи українці не могли зібратися, об’єднатися в єдине ціле.
– Що може змінити ситуацію зараз?
– Потрібно навчитися розраховувати на свої сили. Поки ти будеш спиратися на зовнішні милиці – сам ходити не навчишся. Як перебороти зрадництво, коли собі не довіряєш? Оціни себе, навчися довіряти самому собі, пропусти через себе Україну – і виникне довіра до інших. Пам’ятай: «Україна – це я» і ніколи не роби у відношенні до інших того, чого б не хотів у відношенні до себе.
Нас хочуть ті, кого ми не хочемо
– І ЯК цей підхід допоможе Україні знайти своє місце у світі?
– Україні зараз важливо зробити цю самооцінку і визначитися зі своїм статусом. «Віче України» вважає, що сьогодні для країни найбільш актуальним є статус активного нейтралітету. Це пояснюють дві прості причини. Росія нас дуже хоче, але ми туди не хочемо, тому що не віримо в рівне партнерство, і тому що рівень життя росіян нас не влаштовує. Ми хочемо жити, як у Європі, і прагнемо Євросоюзу, але він не готовий нас прийняти.
– Чому ви так вважаєте?
– Україна в найближчі 15 років не може бути в Євросоюзі просто за визначенням. Це буде найбільшим розчаруванням для населення й для влади, але це так. Зараз ми отримаємо делікатну відповідь, що нам не відмовляють, але українське питання поки не стоїть на порядку денному. Це неважко зрозуміти: Євросоюз тільки-но пережив шок розширення за рахунок 10 країн. Для нього це колосальне багатопланове випробування. Говорити про наше членство в НАТО теж передчасно. У Євросоюзі сьогодні немає цілісності. Умовно говорячи, він розділений на два табори: один орієнтований на США, другий на Росію. Рішення там приймаються в консенсусі – усе повинні проголосувати «за», а проросійський табір цього не зробить.
– А нам що робити?
– Прийняти статус активного нейтралітету. Нам необхідно домогтися від наших сусідів гарантій безпеки й визнання українського нейтралітету. Це не значить закритися, замкнувшись у собі. Потрібно брати участь у всіх союзах і договорах, вигідних нам для підвищення якості життя, розширювати свої економічні інтереси. Потрібно відкрити й зробити прозорою нашу економіку, але за умови врахування інтересів розвитку внутрішнього ринку. Національний економічний егоїзм вимагає, щоб економіка відкривалася обдумано.
– Цікава теорія.
– Це практика в чистому вигляді. За цими принципами живе будь-який успішний великий бізнес. Проблема в тому, що наша нова влада поки не змогла пред’явити суспільству комплексний план розвитку країни. Вони пред’явили те, що пред’явили. Щось там співзвучно з нашим планом, щось немає. Але не в цьому суть. Суть у тім, що нам сьогодні потрібно наповнити смислами громадську енергію, яка прокинулася внаслідок «помаранчевої революції». Сьогодні важливо, щоб люди самі нарешті захотіли чогось певного. І це стане завданням для влади. Якщо вона його проігнорує – люди виберуть іншу владу. До речі, «Віче» наполягає на пожвавленні інструментів прямої демократії.
– Що ви маєте на увазі?
– Я говорю про закон про референдуми. Народ має право брати участь у прийнятті рішень, які мають серйозний вплив на життя суспільства. І мова йде не тільки про глобальні питання, такі, наприклад, як участь нашої армії в міжнародному конфлікті або закритті атомної станції, але й про те, за які гроші і де будуватиметься міст або дорога. У Швейцарії, до речі, жодна дорога не будується без обговорення й рішення громади.
– Як ви маєте намір реалізовувати свій план?
– Нам дуже часто задають це питання, і багато хто пропонує іти до влади. Але перше завдання «Віче» – створити громадський рух, здатний реально впливати на владу. Ми не хочемо, щоб енергія людей, яка пробудилася, захлинулася. Ми не хочемо, щоб через рік про Україну писали те саме, що й про Грузію. Тому суспільство має бути активним. Я не збираюся «іти у владу» просто так. Якщо поточне обговорення Плану розвитку країни підтвердить, що два роки роботи принесли нам результат, який відповідає очікуванням людей, але він не буде сприйнятий владою, ми вийдемо на парламентські вибори й приведемо людей, які його захистять.
ДО РЕЧІ
Всеукраїнське обговорення Плану розвитку країни стартувало в середині лютого. За чотири місяці «Віче України» кілька разів об’їде всю країну. У лютому й березні ініціативна група проведе конференції «Віче» в обласних центрах. Потім у квітні будуть проведені проміжні регіональні форуми північного сходу в Харкові, сходу в Дніпропетровську, заходу у Львові, півдня в Одесі й центра у Вінниці. А 3 червня в Києві відбудеться підсумковий всеукраїнський форум.
Ганна НЕСТЕРОВА
“Аргументы и факты”, № 7(496) лютий 2005 р.
Додаткову інформацію можна отримати на сайті www.viche.org.ua
