Інна Богословська: Пострадянська Україна закінчується, її ні відродити, ні відбудувати вже неможливо. Ці вибори — це її конвульсії та агонія

Виборча кампанія до місцевих рад та міських голів, яка стартувала днями, дещо пожвавила політичне життя України. Особлива увага прикута зараз до міст-мільйонників, які стали центрами перетину інтересів кількох політичних і бізнесових груп, передусім це Київ, Дніпропетровськ, Одеса та Харків. Втім особливої інтриги, схоже, чекати годі: у багатьох випадках ще на старті можна припустити, хто буде переможцем.

У Харкові багато хто з експертів робить ставку на нинішнього мера Геннадія Кернеса, який, попри одіозність своєї фігури та інвалідний візок, у якому опинився після замаху на його життя, продовжує залишатися господарем міста. Хоч можливі й інші варіанти розвитку подій. Про це та інше ми розговорилися з уродженкою Харкова, народним депутатом минулого скликання Інною Богословською.

«Зараз ми маємо кандидатів у мери від усіх, від кого можна. І за цих умов Кернес буде вигравати»

— Інно Германівно, нещодавні довибори до Верховної Ради у 205-му окрузі стали вже притчею во язицех не лише в Чернігові, а й в усій Україні. А наскільки в Харкові відчувається наближення місцевих виборів?

— Такого, як було в Чернігові на 205-му окрузі, у нас немає. У Харкові влада домовилася з так званою опозицією, нинішні домовилися з учорашніми. Якщо брати по справедливості, то Кернес давно мав бути відсторонений від участі у виборах, мав бути оголошений вирок у його справі і цей вирок мав би набути чинності, бо він є злочинець, і це зрозуміло всім. Натомість ми бачимо цей фарс із судом, який свідомо затягують, щоб дати йому можливість обратися. Тому в Харкові всі зрозуміли, що Кернес домовився з усіма, його не чіпатимуть, тому він спокійно йде на вибори.

— Соціологи вважають, що безальтернативність Кернеса — це міф, який свідомо нав’язують харків’янам. Мовляв, кількість тих, хто так вважає, на 20% більша від кількості тих, хто реально голосуватиме за нього.

— І все ж не треба забувати, що він має адміністративний ресурс, який усі ці роки робив для себе. Лише в комунальних підприємствах, які напряму підпорядковані Кернесу, працює до 27 тисяч людей. Якщо взяти до уваги, що в кожного є сім’я — це вже 50-55 тисяч, які голосуватимуть за Кернеса. Додамо ще 2577 працівників міськради і міськвиконкому та їхні родини — це ще 5 тисяч людей, які працюють на Гепу за наші з вами гроші. Тобто у нього є поіменний список як мінімум на 60 тисяч людей, які голосуватимуть за нього. Також сьогодні йде шалений тиск на бюджетників: у всіх комунальних закладах освіти та медицини роздають порожні протоколи, в які треба вписати прізвище і кількість людей, які підписуються за те, що вони будуть голосувати за Кернеса й агітувати інших жителів Харкова підтримати цю кандидатуру.

Не треба забувати і про те, що всі останні десять років Кернес будував систему абсолютно ручних членів виборчих комісій. Треба згадати, як він був обраний мером, які там були фальсифікації, які побачила вся країна: виграв тоді Аваков, але Кернес за два тижні зробив так, що Аваков змушений був поїхати з країни, а тут усе було зроблено так, як треба. І ця система залишилася. Тому така картина.

— А хто теоретично міг би виступити проти Кернеса і перемогти? Є в Харкові такі авторитети?

— Єдина можливість змінити цю картину полягала в тому, щоб обрати єдиного кандидата від демократичних політичних сил, громадських організацій і волонтерських груп і всім домовитися його підтримати. Але цього не сталося, і Харків ще раз продемонстрував, що в місті так і не з’явилася еліта, здатна домовлятися, здатна виробити сильну спільну позицію. Зараз ми маємо кандидатів у мери від усіх, від кого можна. І за цих умов Кернес буде вигравати.

«Кернесу потрібна людина, яка не зачіпатиме його інтересів і яка збереже феодальний порядок влади»

— І все ж Кернес до замаху на нього і Кернес на інвалідному візку — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Дехто з експертів прогнозує, що Геннадій Адольфович підшукує собі наступника, якому з часом передасть усю повноту влади.

— Така ймовірність існує. Власне, з цим пов’язана єдина інтрига цих виборів, яка в нас залишилася, пов’язана з Опозиційним блоком. Ви знаєте моє ставлення до нього, однак при цьому не можна не визнати, що його абсолютно незаконно і по-хамськи зняли з реєстрації. І це дало йому змогу звертатися до світової спільноти, і, наскільки я розумію, вони в цьому питанні отримали підтримку і в Сполучених Штатах, і в Європі, і там однозначні в тому, що не можна не реєструвати політичну партію напередодні виборів. Тому, я думаю, врешті-решт він буде зареєстрований. Це інтрига, яка ще може з’явитися — від Опозиційного блоку пройде людина, в яку зіграє Кернес як у свого наступника. І Кернес, який у другому турі, швидше за все, таки зійдеться з представником від Опозиційного блоку, може пізніше зробити його секретарем міськради з тим, щоб десь весною наступного року передати йому повноваження і поїхати за кордон лікуватися на довгий час.

— Але є ще й варіант, що суд таки винесе обвинувальний вирок, хай і після виборів. Що тоді?

— Кернес такий варіант теж припускає. Але я вам скажу, що за день до оголошення вироку його вже не буде в країні. Він весь час розвозить гроші — і великі гроші. І, на жаль, наша нова влада за якістю нічим не відрізняється від старої — у нього ті гроші беруть. Беруть усі без винятку. Тому його попередять у разі чого. Саме тому він грає в секретаря, який буде виконувати обов’язки мера і йому на цій посаді потрібна людина, яка не зачіпатиме його інтересів і яка збереже феодальний порядок влади, створений за роки панування Допи і Гепи.

— Але чому Кернес сам не пішов від Опозиційного блоку, а представляє партію «Відродження», яку пов’язують із Ігорем Коломойським?

— Це — велика гра. Це — багатоходівка. Як кажуть, наперсточників теж довго вчать, як відволікати увагу.

«Українці об’єднуються за дві хвилини перед гільйотиною»

— Хто ще зареєстрований кандидатами на крісло мера Харкова?

— Очевидно, що ще ніхто. Поки що ми маємо лише окремі заяви. І, судячи з них, крім Кернеса, ми на сьогодні маємо Тараса Сітенка від «Самопомочі», що теж означає, що демократичні сили не можуть домовитися. Від БПП ми отримуємо першого номера в списку Олександра Давтяна. Чули заяву екс-віце-«губернатора» Юрія Сапронова, в якого також може зіграти Кернес, бо це людина Добкіна і Кернеса, людина «Газпрому», незважаючи на те, що в нього є знання, інтелект, але він не самостійний гравець. Може, і сам Сапронов не розуміє, як у нього грають.

— Але Сапронов іде від ним же створеної організації «Волонтерська сила Харкова». Водночас можливим представником волонтерів називають й іншого мецената і бізнесмена — Михайла Кобцева. Чи не призведе це до розколу у волонтерському таборі?

— Я перепрошую, але не треба ідентифікувати Сапронова з волонтерським рухом. Сапронов — це людина, яка виходила у футболці «Беркута», яка на з’їзді щодо сепаратизму стояла поряд з Добкіним і Кернесом із георгіївською стрічкою. Сапронов — це людина, яку підозрюють (і, на мій погляд, абсолютно обгрунтовано) в тому, що він вантажив вагони «тітушок» і возив на «антимайдан». Тому Сапронов — це в першу чергу людина-«антимайдан», а вже в другу — волонтерство.

Волонтерська діяльність Сапронова з’явилася тоді, коли він зрозумів, що якщо він не буде цього робити, то йому доведеться їхати з країни. Тому не маркуйте поряд Сапронова і того ж Кобцева, який простояв весь Майдан, який мав свій бізнес і міг просто не приїжджати в країну, але він усе кинув за кордоном і повернувся. Але, наскільки я розумію, Кобцев не піде на ці вибори.

— Виходить парадокс, адже Харків показав себе як місто з українськими цінностями, і провалом «проекту ХНР» та «Русской весны» багато в чому ми завдячуємо саме проукраїнським силам. А в той же час — реальна перспектива повернення одіозних особистостей.

— Демократичні сили абсолютно роздроблені, вони знищують одне одного краще, ніж їхні політичні противники чи зовнішні вороги. Євромайдан розпався на п’ять частин, найбільший благодійний фонд розпався на три частини, люди одне одному руки не подають. І в цьому біда. Бо якщо рік тому підтримка проукраїнських сил у Харкові була 30%, то зараз вона впала до 5%.

Але це не означає неможливості об’єднатися перед єдиною загрозою. Парадокс, але перед обличчям реальної небезпеки ці люди забувають про власні амбіції і виходять на захист міста. Як кажуть, українці об’єднуються за дві хвилини перед гільйотиною.

— Ще одним серйозним конкурентом Кернеса на цих виборах експерти називають бізнесмена Олександра Фельдмана.

— Він не є конкурентом. Фельдман має свої 8% на старті кампанії, і дай Боже йому зберегти їх до фінішу. Біда в тому, що він іде не як Фельдман, а як представник не зрозумілої нікому партії «Наш край», яку фактично збудувала і курирує Адміністрація Президента. Тому головне завдання Фельдмана буде зберегти ці 8% на виході. До речі, Фельдман іще не заявляв про свої наміри стати мером, і на його місці я б і не йшла.

— До речі, про вас. Деякі експерти серед можливих претендентів на посаду мера Харкова називали і ваше ім’я.

— Я теж не піду на ці вибори. Зараз на цих виборах ми побачимо фактично повторення сценарію парламентських виборів, коли всі йдуть окремо. В той час, як єдиний вихід із ситуації — об’єднатися, домовитися, висунути єдиного кандидата і підтримувати його всіма силами. Я п’ять місяців тому приїхала до Харкова з однією метою — допомогти демократичним силам Харкова об’єднатися і виробити спільну позицію. На превеликий жаль, це не вдалося ні мені, ні комусь іншому. А за таких умов балотування втрачає сенс. Можна на щось розраховувати, маючи єдиного сильного кандидата. Все решта — це несерйозно.

— А яку позицію на цих виборах займе ще одна впливова в Харкові особа — олігарх Олександр Ярославський? На кого він робитиме на цих виборах ставку?

— Ні на кого. Ярославський ці вибори пропустить, бо він прекрасно розуміє, що все, що робиться на цих виборах, — це фарс, ширма. І що ця влада переживає зараз останні місяці і за півроку ми матимемо реальні суспільні процеси, які приведуть до перезавантаження влади. І дай Боже, щоб це було мирним шляхом.

— Що стане каталізатором цих процесів?

— Тут не потрібно каталізаторів. Процеси вже запущено. Пострадянська Україна закінчується, її ні відродити, ні відбудувати вже неможливо. Ці вибори — це її конвульсії і агонія. Якщо ця влада не запропонує нових правил гри, вона приречена. Нині перед суспільством стоїть головний виклик: ми маємо домогтися консолідації проукраїнських сил, які здатні будуть запропонувати новий суспільний договір, нові правила життя, оформлені в Конституцію. Але не так, як зараз приймається, — під столом і під гранати, а так, щоб це була консолідуюча Конституція. Має бути технічний уряд, який на період переходу візьме на себе відповідальність за виконавчу владу. Якщо цього не буде — буде бунт: вулиця, махновщина, і ми шматками будемо втрачати країну, яку будуть рвати не тільки ззовні, а й ізсередини теж. Місцеві вибори можуть підпалити це багаття одночасно в кількох містах України. Хочеться вірити, що нам все-таки вдасться цього уникнути.

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО

Україна Молода