Інтернет-конференція народного депутата Інни Богословської

УвеличитьВ агентстві ІнтерМедіа консалтинг відбулася Інтернет-конференція народного депутата України, члена фракції Партії регіонів у ВР Інни Богословської на тему: «Чому Україні потрібна адмінреформа?»

Відповіді І.Богословської на питання, які надходили під час інтернет-конференції:

Питання: Чи є доцільність в адмінреформі?

І.Богословська: Вы знаете, мне кажется, что уже даже не стоит обсуждать, потому что, по крайней мере, последние 10-12 лет в Украине все кому не лень, начиная от политиков и заканчивая простыми гражданами, говорили о том, что Украина превращается в чиновничью страну. Раз. Второе, что государство пытается залезть в те вопросы, в которых его уже давно не должно быть. Два. И третье – это то, что в Украине практически ничего не производится, но количество чиновников растет с каждым днем. Все эти три признака – это свидетельство того, что нездоровым является процесс развития государства, потому что государство как инструмент защиты граждан, инструмент реализации общественных интересов, которые не могут людьми поодиночке быть решены, поэтому требуют вмешательства государства, стало неэффективным. Моя личная точка зрения состоит в том, что мы практически создали за последние 10 лет в Украине целый класс чиновников, у которых есть свое средство производства – это вот ручка и один бланк или одна бумага. И фактически они, паразитируя на производственных силах общества, за счет своей подписи обеспечивают себе капитал во много раз превышающий тот капитал, который может себе позволить заработать или произвести, если это предприниматель, любой работающий в стране.

Недавно, вот буквально вчера было заседание совета регионов под руководством Президента, и спикер парламента Владимир Литвин привел одни очень интересный пример: он буквально на днях был в одном из районных центров, где праздновалась годовщина города, которому больше, чем 100 лет. И решили сделать такую некую демонстрацию, подобно тому, как когда-то и в селах были демонстрации, потом в советские времена в городах, и шли представители разных рабочих групп. И он говорит: я смотрю – объявляют – идут землеустроители, чиновники, идут пожарники, идут налоговики, и по мере объявления этих служб становилось понятно, что идут все те, кто содержится за счет бюджета и ничего не производит. А колонн из тех, кто что-либо производит практически нет. Вот это такой уже знаете, по Салтыкову-Щедрину – абсолютно перевернутый организм государственный, который становится неэффективным, мы из-за этого имеем колоссальную коррупцию, особенно разросшуюся в последние 5 лет, потому что во власти есть такой закон – если разрушается система власти, то все пустоты заполняются коррупцией. Потому что там, где исчезают правила и закон, там всегда появляются чиновник и взятка. Мы сейчас имеем такую ситуацию, поэтому государство и общество находится в запросе на изменения. Кто бы не шел на выборы в последние 5 лет, все говорили об одном – так больше жить нельзя. Это напрямую касается и такого маленького сегмента, с которого сейчас начали, это административная реформа. Наверное, для наших читателей, учитывая, что очень читающая публика является вашим пользователем, не секрет, что я являюсь автором книги “План развития страны”, которую мы еще в 2005 году напечатали тиражом в миллион экземпляров, три года жизни огромная команда уделила, чтобы написать план реформирования страны, поэтому я считаю, что административная реформа, которая сейчас началась, мы должны понимать, что это только, ну даже это не первый шаг. Это вот первое движение, чтобы сделать серьезный шаг, потому что административная реформа должна ответить на три главных вопроса. Первый вопрос – это системный вопрос, где и сколько в нашей жизни должно быть государства. То есть мы должны ответить на вопрос, до какого уровня жизни общества, гражданина, предприятия, организации, общественной организации государство имеет право регулировать, либо входить, либо помогать, либо патронировать. А где – вопрос уже идет о самоорганизации, если мы имеем в виду предпринимателей, общественные структуры, СМИ и так далее, где вопрос идет о полной хозяйственной самостоятельности и так далее, либо где заканчивается общегосударственное регулирование, где начинается местное самоуправление. Это вопросы системного характера, не ответив на них, любые сокращения ничего не решат.

Итак, первое – сколько и где должно быть государства. Второе – какое количество государственных служащих должно обслужить эти функции государства. Именно от того, что мы должны сделать, уже говорить о численности. И третье – качество государственных услуг, это качество наших дорог, больниц, детских садов, школ, качество государственных СМИ, если они останутся, качество защиты прав и интересов граждан, качество защиты от криминалитета и так далее.

Вот это три главных задачи. Но почему сегодня так стремительно власть пошла на сокращение численности бюрократии, которая вот сегодня объявлена с центральных органов власти, фактически в половину, и очевидно, в первом-втором квартале 2011 года будет почти такое же сокращение на уровне местных органов государственной власти. И я надеюсь, и местного самоуправления, которое само должно определиться, что оно тоже разрослось до слишком больших размеров. Почему сейчас это стало так актуально? По одной простой причине – бюрократия стала очень резко сопротивляться реформам, и чем больше бюрократов, и чем меньше они заняты делом, тем больше будет сопротивление реформам. А страна обязана реформироваться, у нас другого пути нет, иначе мы потеряем и независимость, и экономическую, и политическую, и суверенность. Поэтому сокращение бюрократии, ликвидация дублирования функций, почему это так важно? Когда дублируются функции, спросить не с кого. Когда, например, вопросом детских домов занимаются три министерства, а под ними еще 7 комитетов, а еще и местному самоуправлению тоже вменено в обязанности так или иначе контролировать этот процесс, то спросить кто виноват в том, что в детских домах крадут имущество, которое должно быть распределено между детьми, деньги, что над сиротами издеваются и так далее, спросить не с кого. Поэтому вопрос приведения всей административной системы в соответствие с принципом ответственности, это вопрос номер один. У нас должен быть конкретный орган, который отвечает за конкретную сферу деятельности, чтобы мы могли спросить с конкретного чиновника, если там что-то неправильно делается.

Вот, фактически, почему так резко сейчас необходимо провести размежевание функций, ликвидировать дублирование функций, провести сокращение аппарата, потому что это обязательные и необходимые условия для начала системных реформ. Бюрократия заболтает и заговорит любую реформу, если она будет так, как сегодня безответственная и если так, как сегодня мы фактически не будем иметь возможности навести порядок в том, что называется государственный аппарат.

Питання: Почему  у нас до сих пор есть налог НДС?

І.Богословська: Для меня это больной вопрос. В 1996 году, представляете, сколько лет уже прошло? Я была автором первой в Украине концепции реформирования налоговой системы. Я ее представила тогда на Всеукраинском форуме Украинского союза промышленников и предпринимателей, где уже тогда я и группа авторов, которые готовили этот документ, настаивали на том, что НДС в условиях нереформированного государства и нереформированной экономики превратиться в главный коррупционный налог. Это если говорить о коррупции. Далее – НДС – это налог, который фактически начал работать в 1968 году во Франции во время товарного перепроизводства. Этот налог хорошо работает в индустриальной экономике и очень плохо работает в постиндустриальных видах экономики. В связи с этим этот налог сам очень сильно тормозит развитие всех видом наукоемкого производства, исследований, программного обеспечения, хай-тек технологий, он сегодня является атавизмом. Наверное, поэтому, кстати, европейские страны, которые в свое время и вводили налог, и требовали от Украины, чтобы мы ввели НДС в систему налогообложения в Украине, сегодня все больше и больше во всех наукоемких отраслях либо снижают налог, либо вообще ставят нулевую ставку. Но, если мы говорим о том, когда же мы в Украине откажемся от НДС, при моем убеждении, что это нужно делать сразу и не боясь, тем не менее, количество заинтересованных лиц в том, чтобы он остался, это и бюрократия, и те бизнес структуры, которые давно привыкли уже на НДС зарабатывать криминальных доход, это количество заинтересованных лиц сегодня значительно превышает количество тех, кто заинтересован в отмене этого налога. Кроме того, есть большие страхи, как же так, в Европе есть этот налог, у нас нет этого налога. При этом, либо делают вид, либо непросвещенные, что, например, в США нет вообще НДС, он признан неконституционным налогом, а в Японии, которую в свое время заставляли вводить этот налог, всего 10 позиций, по которым действует НДС и ставка до 1,4%. То есть те экономики, которые показали наибольший темп развития, это экономики, в которых не работает НДС.

Я считаю, что только смена управленческих команд, в том числе в экономическом и финансовом сегменте власти, а я убеждена, что это произойдет буквально в течении может быть следующего года, когда мы решим задачу стабилизации и выйдем уже к реальным крупным экономическим реформам, должны прийти новые команды с новым видением, которые не боятся, которые не завязли и не завязаны в коррупции, связаной с НДС, и я думаю, что в результате мы будем иметь вообще другую систему налогообложения в стране, потому что действующая сегодня очевидно не решает вопросы прорыва страны на новый уровень экономического развития.

Мне могут задать вопрос, что с Налоговым кодексом произошло. Я сразу на него отвечу, я думаю. Было очевидно, что в связи с тем, что авторами Налогового кодекса сегодня были те фискальные органы, которые с этой идеей жили, начиная с 2003 года, то мы все и оценивали этот Налоговый кодекс как первую кодификацию всего налогового законодательства, то есть наведение порядка более или менее в системе законов, регулирующих налогообложение. Это была первая задача, и вторая задача – это снижение основных налогов – НДС и налога на прибыль. Эти задачи выполнены кодексом, но мы прекрасно понимаем, что в течение года нам нужно будет очень серьезно подойти к реформе в целом системы налогообложения, нам нужно снижать нагрузку на заработную плату, иначе мы никогда не выведем зарплату из тени. Нам нужно принимать решения по НДС, я в этом убеждена, и все-таки переходить к налогам с продаж, либо вводить десятки дифференцированных ставок НДС, чтобы мы имели еще регулирующую функцию от этого налога. Это – задача следующего года, я уверена, что мы ее решим, так что дорогу осилит идущий. Ничего не делать, мы уже знаем как это, это было много лет, нужно делать, смотреть сразу на реакцию рынка, общества, понимать какие тенденции мы уловили правильно, где мы ошиблись, и дальше двигаться. Другого выхода у нас нет, опять обсуждать, на словах все реформировать и ничего не делать, это путь в никуда. Это путь к абсолютной нищете страны.

Питання від Віктора: Где вы видите себя в политике в ближайшие два года?

І.Богословська: Начну с конца. Если появится все-таки в парламент мажоритарная система, то я, как главный, наверное, борец за нее, за мажоритарную систему, конечно же пойду по мажоритарному округу. Я убеждена, что Украина сделала катастрофическую ошибку, когда в результате политических спекуляций, мы получили избирательную систему по закрытым политическим спискам. Мы от этого катастрофически потеряли, потеряли очень много, потеряли и институционально, и политически, потеряли в создании кадровой скамейки для смены элит. Мы получили такую яму огромную, потому что конечно, мажоритарные выборы способствуют тому, что в парламенте представлены все социальные группы, все территории, все профессиональные группы и мажоритарная система дает возможность обновления элит. Это задача, фактически, закрытыми политическими списками была обречена на фиаско. И поэтому я убеждена, что нам нужно возвращаться к смешанной системе, и если она будет, я, конечно, пойду по мажоритарной системе выборов. Если я вообще приму решение работать в парламенте, потому что я не буду скрывать, есть предложение о работе в исполнительных органах власти. Пока нет ответа на этот вопрос, потому что мне бы хотелось все-таки четко понимать, что мы делаем в исполнительной власти, и тогда уже принимать решение. Так что, посмотрим, уходить из политики не собираюсь, я в 1998 году, когда впервые стала депутатом по мажоритарному округу девушкой с косой, я тогда приняла решение, что политика становится моим делом до конца моей жизни, поэтому в политике я останусь. А в каком качестве буду работать – посмотрим, буду работать там, где смогу быть наиболее эффективной.

Питання від Марії з Хмельницького: Я з Хмельницього! Вітаю! У нас кожен другий працює на базарі за копійки, іншої роботи не має, багато хто їде за кордон, тому що в нашій країні це не життя, це виживання! Дуже соромно за свою країну, за те, до чого її довели політики! Що ви рекомендували б мені працювати на базарі за копійки чи їхати за кордон працювати? Перед таким вибором стоять багато людей.

І.Богословська: Перш за все, я безумовно, рекомендую працювати в Україні. Але я не рекомендую працювати просто реалізатором на базарі. Я була неодноразово на ринку в Хмельницькому, і бачила там, до речі, дуже багато товарів, які виробляються в Україні. І сьогодні ми зробили величезний крок для того, щоб відкрити український ринок для наших виробників, особливо в галузі легкої промисловості. Буде нульова ставка податку на дохід, на прибуток, будуть величезні пільги, тому я знаю, що, наприклад, на Хмельниччині відшиваються найкращі весільні наряди на всьому пострадянському просторі, я знаю, що Москва, фактично, в найкращих салонах весільних плать продає українські, вироблені в Україні весільні плаття. І їх шиють наші з вами колеги. Я знаю, що можна шити білизну, можна шити простирадла, можна робити щось, я всім рекомендую, хто дійсно хоче працювати в Україні зважити на те, що сьогодні ми робимо все, щоб в Україні вигідно було виробляти. Оскільки легка промисловість – це дуже широка можливість виробляти все, від стакану до одягу, до меблів, до будь-чого, я просто закликаю всіх переглянути свій підхід на золоті руки у людей. Можна вдома робити те, що забезпечить і родину, і онуків, це можна робити навіть вдома. Ви знаєте, що нам вдалося зупинити намагання деяких фіскальщиків знищити спрощену систему оподаткування, вона працює, вона буде вдосконалюватись, але дійсно вдосконалюватись, а не знищувати спрощену систему, і тому є всі можливості сьогодні, особливо в галузі легкої промисловості мільйонам людей знайти для себе нормальну працю. Якщо ви хочете це на фабриках, вони сьогодні будуть мати найкращий податковий режим, і там можна мати достойну заробітну плату і достойну роботу. Якщо ви не хочете працювати на фабриках – починайте вдома, робіть щось, що дасть можливість заробляти. Ми робимо ставку на те, щоб всі ті, хто дійсно має освіту, навики, професійні здатності і працює сьогодні на базарах саме тому, що в Україні була безглузда політика по знищенню власного виробництва і люди пішли на ринки, ми хочемо, що б вони сьогодні знайшли себе в нормальному матеріальному виробництві в країні. Тому дерзайте, можливості для цього закладені сьогодні навіть в цьому Податковому кодексі. Ми будемо робити все, щоб перевірки не більше одного разу взагалі з’являлися, а для малого бізнесу – раз на 3 роки були. Тобто ми складаємо сьогодні таку систему, завдяки якій люди, які дійсно хочу заробляти і виробляти щось, не просто торгувати чимось, що зроблено в інших країнах, а виробляти в країні власно, щоб вони мали таку можливість. Тому я прошу вас, придивіться до того, що ви вмієте, робіть це і ви будете заробляти.

Питання: Як змусити чиновника, жити лише на зарплату і нести реальну відповідальність за те, що живе він не по кишені. Но тільки не за подвійними стандартами, коли одним можна, а іншим не можна. Чи будуть якісь зміни у цьому?

І.Богословська: Ви знаєте, проблема боротьби з корупцією – це проблема номер один, але ж вона просто так не вирішується. Колись у мене була соціальна програма. Ми її теж з моїми колегами і прописали і презентували. Вона називалась «Дорогий бюрократ». В тому смислі, що ми вважали, що правильно організована система оплати праці і матеріального та соціального пакету, достатньо для того, щоб бюрократ жив на одну зарплату. Після великої роботи по соціологічним питанням закритим, ми розмовляли і з губернаторами, і з керівниками департаментів і з держслужбовцями, ми з’ясували, що категорично цього мало, якщо у бюрократа є можливість легко заробити на чомусь іншому. Тому, звісно, нам потрібно буде вирішувати питання підвищення заробітної плати в чиновницькому сегменті, але тільки після того, коли ми закінчимо ту роботу, про яку я говорила з самого початку. Система влади повинна працювати за принципом жорсткої відповідності компетенції відповідальності. Якщо ми будемо розуміти за що питати з людини, то тоді точно визначимось, скільки ця робота коштує. На сьогодні бюрократія є класом, який практично ні за що не відповідає, але знімає корупційний дохід з усього економічного простору. Тому два шляхи: перший – це адміністративна реформа і чітке визначення компетенції і відповідальності і друге – це, коли ми чітко визначаємо, що конкретно буде робити цей бюрократ, ми повинні визначити скільки це коштує. І ще хочу сказати, що ми сьогодні нарешті добрались до реформи державної служби інституту як такого. Тому що після всіх цих жахів, насправді для держави, революції. Тому що я вважаю, що революція, знаєте є таке давнє прислів’я: революція – це признак непрофесійної діяльності чиновників, а війна – це признак непрофесійної роботи військових. Це правильно. Це означає, що вибухи, якими є війна чи революція, виникають тільки тоді, коли нормальні інститути не справлялися зі своїми завданнями. Так от, в результаті помаранчевої революції і того кумівства, яке виникло після цього по всій вертикалі влади, ми фактично зруйнували тільки до того часу, починаючу жити, нову систему державної служби. У нас немає кадрових скамійок, у нас повністю деградували всі принципи відбору кадрів для державної служби. Тому сьогодні буде і новий закон про державну службу. Він вже готовий, зараз доопрацьовується і буде прийнятий у ВР. У нас буде нова система атестації кадрів, нова система навчання кадрів. Ми прекрасно розуміємо, що нам доведеться навчати і тих молодих, які приймають рішення іти на державну службу, і тих, хто вже досвідчений, працювати в нових умовах. Тому що країна повинна модернізуватись. Ми сьогодні живемо в камінному віці в усьому, що стосується державного управління. Ми відстали неймовірно. Якщо ми зараз не проведемо осучаснення, модернізацію країни, у нас немає майбутнього. Ми це прекрасно розуміємо. Тому, окрім того, що функції, відповідальність, оплата праці, ще й дуже добре повинна бути відпрацьована система підготовки, підвищення кваліфікації, перекваліфікації, кар’єрного росту державних службовців, щоб вони розуміли для чого вони ідуть туди працювати. В іншому випадку, ми нічого не зробимо. Але ще раз повернуся до самого початку. Ми повинні чітко зрозуміти, яку модель держави ми будуємо – або це популістсько-патронолістська, де кожен з питання, якою туалетним папером йому користуватись, буде думати, яким туалетним папером його має обслужити держава. Я в такій державі жити не хочу. Або ж ми живемо за принципом, що держава забезпечить лише ті функції, які ми з вами персонально не можемо собі забезпечити. Це інший тип держави. Це сучасна держава. Її повинно бути рівно стільки, щоб вона не заважала громадянам жити. Ось таке завдання. Я знаю, що Президент абсолютно в цій логіці бачить Україну і команда президента сьогодні, і ті, кого можна назвати реформаторами, сучасними менеджерами і в політиці, і в економіці.

Питання: Це хто? Кого ви можете назвати?

І.Богословська: Це багато. Давайте зараз без прізвищ тому що у нас, на жаль, як тільки називають якесь прізвище, весь інший контент зникає. Починають з’ясовувати, чому саме це прізвище названо. Давайте спробуємо говорити про суть, про зміст. До речі, у мене зараз з’явилась надія, що ми і в інформаційному просторі все-таки почнемо вже говорити про зміст. Тому що ці собачі бої, якими ми розбещили, в тому числі і інформаційний прості, вони ні до чого хорошого не приводять. Ми за формою почали взагалі втрачати зміст. Мені б дуже хотілось, щоб ми повернулись до змісту, щоб дискусії були не лише з приводу того, хто з політиків в кого плюнув, а дискусії були з приводу того, яку все-таки систему освіти, медицини ми будуємо, що ми хочемо мати в сфері інфраструктурного розвитку. Це вважливо. Тому що всі ці прізвища, всіх тих, хто думав, що вони великі і визначають долю 46 мільйонів українців, вони кануть в роки. Про них ніхто не згадає. Будуть дивитись на мости, на дороги, на університети, на винаходи. Дай бог, щоб у нас, при нашому житті, з’явився який-небудь реально отримавший Нобелівську премію українець. Це всі будуть пам’ятати, а всі ці прізвища та ім’я, вони підуть в нікуди.

Питання: Давайте трошки прискоримось, Інно Германівно, тому що у нас ще дуже багато запитань. Слава запитує: чому Україна така бідна країна? Ми на передостанньому місці в Європі за доходами на душу населення? Більше половини українців живуть за межею бідності, а за кількістю майбахів, мерседесів і порше ми на другому місці в Європі. І кожен рік ми все біднішими, а кількість іномарок все більше. Ви як людина розуміє, чому країна бідна і звідки беруться іномарки поясніть ось цю унікальну ситуацію?

І.Богословська: Ви просите коротко. Коротко на це відповісти не можливо. Для того, щоб відповісти на це відповісти, потрібно зрозуміти, що Україна була країною, яка рвонула до грошей з бідноти загального вирівнювання. Це, по-перше. По-друге, фактично я стаю, і ті, кому як і мені зараз 50, ми стаємо першим поколінням, яке в змозі передати своїм дітям щось. Радянський Союз був країною в якій кожне нове покоління починало своє життя з нуля. Батьки не могли передати, навіть, квартири своїм дітям, якщо вони у них не прописані на момент смерті батьків. Тобто ми до кінця навіть не розуміємо з якого одного типу громадських і державних стосунків, ми стрибнули одразу в те, що називається, є така п’єса у Островського «Шалені гроші», це гроші, які падають не звідки і як правило з шаленими грошима не може ніхто впоратись. У нас є таке прислів’я: як вони прийшли, так вони і йдуть. Ми повинні зрозуміти, які системні проблеми ми успадкували від Радянського Союзу. Це не лише тоталітарний і авторитарний спосіб управління по вертикалі з чим ми до цих пір не можемо впоратись, коли держава регулювала все. У мене тато був військовий. Я знаю скільки його друзів страждали від того, що вони не могли розлучитись зі своїми дружинами тому, що партія і уряд втручались в питання, навіть, розлучень, забороняючи розлучатись чи хрестити. Мене бабуся охрестила вкрала у батьків, фактично, сказала. Що піде погуляти, а сама поїхала зі мною в церкву, в Харківську область. Тому що, якби дізнались, що охрестили дочку військового офіцера, то він міг би назавжди забути, що таке кар’єра. Ми країна людей без власності. У нас не було власності. Нам не було чого наслідувати. Всі кажуть, чому Польща, Чехія, так швидко могли пройти шлях реформ, а Україна за цей же час не змогла. Так, тому що в Польщі на момент початку реформ 80% земель сільськогосподарського призначення, знаходились в приватній власності. І там були ті покоління, які знали, що таке приватна власність, як з нею поводитись,як з нею далі жити, а у нас ніколи не було приватної власності. Чому сьогодні значно швидше адаптуються до сучасних умов західні території України. Тому що там приватна власність була умовно до 44 до 52 року, а ті території, які постраждали від більшовизму на початку століття, у нас вже немає поколінь, які знають і пам’ятають, що таке приватна власність. Тому ці глобальні речі, вони дуже сильно визначають і швидкість змін, і ефективність роботи. А тепер давайте, Україна – бідна країна. Ми на самому останньому місці за рівнем доходів, але ми ж знаємо, що це не так. Тому що у нас рівно половина ВВП в тіні. От, якщо все це помножити на два, то ми будемо вже десь посередині. І якщо ми сьогодні до абсурду, чому люди не платять податки, так, тому що державна казна є місцем особистого збагачення. Неконтрольовані розходи. По-друге, якщо платити всі податки, то ти залишишся без штанів. Чому я сказала, що наше завдання – знизити податки на заробітну плату. Тому що до тих пір допоки буде загальне навантаження на заробітну плату такою як сьогодні, ніхто не легалізує свою заробітну плату. Можна стояти над кожним з кувалдою чи саджати кожного другого до в’язниці, не будуть платити, якщо з зарплати потрібно віддати 42, а насправді, якщо базу переглянути, то більше 60% . Не буде власник підприємства для того, щоб виплатити рубль зарплати, 2,8 заробити, щоб виплатити рубль зарплати. Це перекоси, які в нас ідуть саме від тієї держави, яка хотіла забрати все. В Радянському Союзі не було податків. Вилучався прибуток, обіговий капітал, був податок з обігу. Були обігові податки, вилучався весь прибуток, а потім перерозподілялась. Дивіться, що у нас з бюджетом зараз. Ми до цих пір не можемо одужати. Ми все забираємо з територій, а потім перерозподіляємо. В чому плюс того, що влада змінилась. Вперше за останні 5 років цей бюджет передбачає зменшення перерозподілу через бюджет. Нехай це трохи більше 1%, але це вже тенденція. Ми розуміємо, що нам потрібно якомога більше залишити у виробника, а не витягати. В цьому році, вперше в бюджеті, ми віддаємо більше 15 мільярдів на місця. Не тягаємо з низу вверх, а потім від чиновника буде залежати, що він за відкат знову передасть субсидії. Ви вдумайтесь, за останні 2 роки попередньої влади, почали платити в мінфін хабарі за отримання субсидій на місцеве самоуправління. Це не те, що там профінансувати якусь приватну програму, а за субсидії, за те, що держава повинна робити автоматично. Ми дійшли до межі. Нам з цього потрібно виходити і ті тенденції, які сьогодні є, говорять про те, що прийшла команда, яка розуміє, що робити. Це управлінці реального сектору. Вони звикли до відповідальності перед людьми за продукт. І останнє. Ми говоримо про те, що ми бідна країна. Який у нас рівень виробництва праці? Всі говорять: чому ми так мало отримуємо. А чому ми так мало виробляємо? Що ми виробляємо, щоб багато отримувати, розкажіть? Якщо брати зарплату на одиницю вироблених продукції, то у нас в порівнянні з Німеччиною, по-моєму, в 16 разів нижче продуктивність праці. Такого не може бути. Оцей популізм, вибори, перевибори. Всім внушили, що чомусь держава чи власник повинні платити зарплати незалежно від того, що ви виробили. Такого бути не може. Тому відповідь на питання чому ми такі бідні, в тому числі і в нас самих. І останнє, про що я кажу завжди – заздрість і невміння радіти успіхам. Це катастрофа. Я студентам, коли читаю лекції, кажу, друзі, у нас одне завдання – ми повинні придумати іншу національну тварину. Ви подумайте, країна, яка не вміє цінувати своїх героїв. Не героїв минулого – для когось це Шухевич, для когось – червоні командири. Для мене була дуже показова ситуація. Вперше в українській історії, українці вийшли в фінал чемпіонату з шахів. Світового чемпіонату. В Україні про це ніхто не знав. Коли вони прилетіли в Україну, їм навіть, квітів ніхто не приніс. Ми не вміємо цінувати. Ми не вміємо поважати. Нам самим над собою потрібно дуже серйозно працювати.

Питання: Інно Германівно. Добрий день! Багато хто думав, що Ви підете на вибори своєю командою до міськради Харкова, на вибори мера Харкова. Був ідеальний шанс виграти вибори, але ви цього не зробили? Чому?

І.Богословська: Мені, звичайно було багато пропозицій, але кожен повинен іти своїм шляхом. Я впевнена, що я значно більше користі принесу на рівні загальнодержавної роботи при тому, що я Харків обожнюю. Це моє коріння. Це моя біль, в тому числі, бо я вважаю, що Харків повинен зробити багато чого, щоб відвоювати своє місце в Україні, тому що він втратив багато в чому, особливо за останні роки, свою роль такого провайдера наукового, культурного, технологічного. Я зроблю все, щоб допомагати Харкову. Можливо, якщо б це було 10 років тому, я б точно пішла на мери, але зараз я думаю, що в моєму досвіді і навичках більше зацікавлений в цілому законодавчий пласт, можливо, виконавча влада. Це не можна назвати – виросла зі штанців. Є потрясаючі сильні лідери, які просто геніальні мери. Мабуть, 10 років тому для мене це було б теж вадливо і правильно. Зараз просто дуже багато років я приділила загальнонаціональним проектам і роботі. Так що так.

Питання від Савіка: Багатьом набридли програми шоу свобода слова … туди ходять одні й ті ж, говорять одне і те ж, словесні перепалки, бійки, це ж принижує владу, а вам не набридло туди ходити? … Який позитивний ефект від таких програм? … Негативний є.

І.Богословська: Позитивний ефект, безумовно, в тому, що це та кришка, яку піднімають. Знаєте, якщо кришку запаяти, то каструля вибухає. Багато в чому політичні ток-шоу вирішують завдання комунікації і випусання пару в жорстких ситуація, які виникають в суспільстві. І це завдання дуже важливе. За це потрібно сказати спасибі усім тим, хто відпрацьовує цей гіркий хліб. По-друге, ви знаєте багато говорять: ідуть на телебачення красуватись. Можливо, хтось і ходить красуватись, але я скажу про себе. Будь-який ефір на який я іду – це 5 годин підготовки з усіма моїми аналітиками, прес-секретарем, прес-службою, помічниками. Всі говорять: ви можете піти в будь-який ефір, ви завжди готові. Це неправда. Ось це політиканство, а політика – це коли ти знаходишся в змісті, коли ти точно знаєш, про що ти говориш, для чого ти говориш. До будь-якого ефіру потрібно готуватись. Станіславський говорив: будь-який експромт хороший, якщо він добре підготовлений. Тому це праця. Це теж частина роботи політика: публічність і подібного роду ефіри. І в той же час це ще й можливість на простій людській мові пояснити якісь дуже складні політичні процеси. Я завжди намагаюсь це робити і для мене найкращою похвалою є те, коли на вулиці, в магазині, на базарі, мене зупиняють і говорять: Інно, дякуємо, ви так зрозуміло завжди все розповідаєте. Для нас це дуже важливо. У нас дуже багато політиків або атакують і говорять на мові взагалі нікому не зрозумілій, інші інколи до такого ступеня опускаються, що говорять майданною мовою. Мені здається і я завжди намагалась, що потрібно навчитись говорити просто. Я вважаю, що це моє завдання в українському політикумі. Тому повірте мені, кожної п’ятниці – це коли і сім’я вся в зборі, і хочеться відпочити, ходити і 5 годин працювати в ефірі – це складно. Мені багато говорять: Інко, ти сьогодні знову пашеш. Так, пашу. Це потрібно. Це частина моєї роботи.

Питання: Який ефект від такої адмінреформи? Ефекту нуль. Всі на біржу праці. Якщо він буде, то через кілька років, то скажіть за рахунок кого він буде досягнутий? За рахунок молодих і початківців. Як завжди звільнять тисячі самих молодих і початківців фахівців і для показухи пару десятків людей похилого віку і в підсумку знову молодь залишиться на вулиці роздавати листівки.

І.Богословська: Ще раз. Без скорочення адмінапарату ми не проб’ємо реформу. Тому це неминучий шлях. Це неохідна і обов’язкова умова початку таких реформ. Тому скорочення повинно бути. За рахунок кого? Ми прекрасно розуміємо, що наше завдання – обновити чиновницький апарат. Це, до речі те, про що весь час говорить Президент. Ми повинні розуміти, що лише нова якість управлінців, відповість на сучасні виклики України. Ми прекрасно розуміємо, що за один рік це зробити неможливо. Більше того, ми розуміємо, що це стає соціально несправедливим і небезпечним. Тому наше завдання – ми почали цей процес, ми зараз затвердимо законом чисельність, щоб не працював закон паркенсона, згідно якого – чим більше ти скорочуєш структуру, тим швидше вона розростається. Ми зараз затвердимо чисельність, ми розведемо компетенції і повноваження, ми дамо допрацювати тим людям, яким через рік, два вже йти на пенсію. І за цей рік-два ми вивчимо, завдяки суттєвим змінам в систему підготовки державних службовців і закону про держслужбу, ми вивчимо декілька десятків тисяч тих управлінців, які стануть на провідні посади вже буквально через рік-два і це вже буде якісне оновлення бюрократичного апарату.

Питання: Ви повинні погодиться! Адмінреформа потрібна була президенту для зміцнення його влади! Пенсійну реформу вимагав МВФ! Податковий кодекс – це не реформа, це просто зробили збірка податкових законів! Де головні реформи – реформа совкової міліції і ДАІ, реформа податківців, реформа жкг, реформа села, створення нових підприємств. Де це все? Коли у нас будуть зарплати, чому так мало платять скрізь? Коли у нас всі будуть виконувати закони? Коли перестануть брати хабарі? Коли у нас будуть дешеві кредити? Ось цим має займатися держава.

І.Богословська: Ще раз повернуся. До тих пір допоки ми не ліквідуємо клас чиновництва у яких є засіб виробництва і доходи у вигляді хабарів, ми нікуди не продвинемось і боротьба з корупцією – це не трьоп і не політичний сленг. Це завдання. Ми це завдання без проведення адмінреформи вирішити неможливо. Це, по-перше. Процес реформування силових і правоохоронних органів – це наступний етап. Так само я к на наступних етапах ми будемо скорочувати чисельність чиновників на регіональному рівні і сподіваємось до самого низу. Так само ми будемо проводити якісне скорочення і в системі МВС, і зміни функції міліції. І в системі податкової служби. Те ж саме функції і повноваження ДАІ. Тобто тут можу сказати чітку – це завдання першого порядку. Що стосується реформи ЖКГ, то зараз вона почнеться з прийняття нового Житлового кодексу і теж буде маса нарікань, буде маса незадоволених, але українці дуже специфічна нація. Ми всі говоримо, що так жити не можна, але як тільки хтось починає щось змінювати, всі кричать: що ви робите! Що ви змінюєте! Тощо. Ми повинні тут через себе переступити і визнати, що так дійсно жити не можна. Без змін нічого не зробиш. Тому одна справа – кричати, що потрібні зміни, а інша – їх робити. Це дуже важко. Завжди багато незадоволених, але в результаті ми всі виграємо. Тепер про ті казки, що пенсійну реформу ми зробили на вимогу МВФ. Несенітниці які! Давайте бути відвертими. Ось елементарний показник. У нас жінки виходять на пенсію в 55 років, а середня тривалість життя 70 років. Тобто 15 років жінки перебувають на пенсії. Чоловіки виходять на пенсію в 60 років, а середня тривалість життя – 62 роки. Вони живуть два роки. Соціальні перекоси, економічні перекоси, перекоси справедливості. Якщо ми говоримо про те, що ми вже давно перейшли до рівності, а українські сім’ї взагалі на гендерній рівності завжди,історично. Матріархат, мама, то безумовно, ми повинні розуміти, що як мінімум, нам потрібно буде з часом зрівняти вік жінок і чоловіків, які виходять на пенсію. Одночасно це повинно супроводжуватись з реформою в системі охорони здоров’я. Тому що ми не можемо дозволити тривалість життя у чоловіків 62 роки. Це ганьба просто! Але це знову ж таки реформи системи охорони здоров’я. Ще раз хочу сказати. Ми залишились на пострадянському просторі єдиними, хто не провів пенсійної реформи. Всі вже давно цей шлях пройшли, а ми надалі обговорюємо – добре це чи погано. Це потрібно. Так само, коли ми хворіємо, ми прекрасно розуміємо, що нам потрібно робити неприємні процедури і пити гіркі пігулки. Щодо реформи ЖКХ, ми прекрасно розуміємо, що у нас запасів міцності залишилось на 2 максимум 5 років. У нас просто Алчевські будуть по всій країні. Тому ми зараз і через Житловий кодекс вводимо інші системи і будемо вводити конкуренцію на ринку послуг, приватні ЖЕКи тощо. Я можу навести приклад в Харкові організація власників будинку є, в Києві є, де вони встановили тарифи 5-6 років тому і вони за 5-6 років їх не змінюють, бо ефективно використовують ці кошти і всі задоволені. Тому ми маємо зрозуміти, що всі неефективні системи сьогодні – це місце отримання тіньових доходів, корупція. Це нікого вже не влаштовує окрім тих, хто на цьому сидить. Тому доведеться з цим працювати.

Питання: Ось вже прийняли за пару годин бюджет! ну кому треба це одобрямс? Тігіпко тільки вчора сказали про пенсійну реформу, він вже вніс законопроект до парламенту. Послухайте, кому це треба? А потім люди виходять на майдан! навіщо так робити. Які параметри бюджету? Газ, реальна інфляція? Це ж гроші платників податків! Ми повинні знати!

І.Богословська: По-перше, бюджет ніхто не прийняв. Прийняли його лише у першому читанні. Є два тижні для роботи. По-друге, макропараметри вже були озвучені і хочу звернути увагу на те, що реально за час приходу нової влади в управління країною, ми досягнули неочікуваних позитивних результатів. Тому що по всім параметрам макропоказників, навіть за поточний рік, ми їх покращили в порівнянні з усіма прогнозами і Світового банку, і МВФ. Інфляція прогнозувалась вище 11%, а вона менше 10%. Ми прогнозували, що у нас буде темп росту, МВФ нам прогнозував, 3,5-3,6%, а у нас більше 4%, майже 5%. Тобто насправді, як тільки прийшла команда управлінців, які професійно підійшли до своєї справи, то тенденції економічні дуже добре проявились. Тому і на наступний рік ми поставили дуже амбітні цілі. По-перше, ми на 30% зменшуємо об’єм запозичень. Тобто фактично в наступному році, вперше за останні років так 7, рівно скільки ми запозичимо,ю стільки ми і віддамо. Тобто у нас вже вирівнюється баланс запозичень. Ми розуміємо, як нам стримувати інфляцію тому що безумовно зріст цін на продукти харчування, перш за все, дуже серйозно б’є по сімейним бюджетам. Тому завдання стримування інфляції стає завданням номер один на наступний рік і закладені інфляційні параметри говорять про те, що ця завдання поставлене як номер один, на неї будуть працювати всі механізми. Вперше, більше 100 мільярдів державних коштів буде направлено на ті сектори економіки, які визначені як пріоритетні. Я вже говорила про легку промисловість, це наук ємкі виробництва, де задіяні сотні тисяч людей, це літакобудування, суднобудування, це аграрний сектор. Це інфраструктура. Тобто держава починає виступати економічним оператором. Оператором, який зацікавлений в тому, щоб марка made in Ukraine з’явилась не лише на внутрішньому. А й на зовнішньому ринку. Це робочі місця, зарплати, нормальний підприємницький клімат. Ми нам це налаштовані. Нам зараз дуже важливо, щоб ми починали конкретні проекти і показували результат. От як взялися за мости в Києві. От один, другий, третій вводяться. Так потрібно робити і в рамках країни. Візьмемось за систему охорони здоров’я. В наступному році даємо плюс 600 мільйонів на галузь. Наше завдання провести там реальні реформи. Важко, але ж починати потрібно. А скільки буде кричати, бо будемо забирати незаконний дохід. Тому що святе місце пустим не буває. Тому що там де не працює закон, там працює корупція. Якщо ми боремось з корупцією, то закон повинен бути більш жорстким.

Питання: Ви платите за участь у програмах Шустера по п’ятницях?

І.Богословська: Ніколи в житті не платила. Я взагалі не плачу журналістам, можливо тому викликаю таке роздратування в цьому середовищі.

«ІнтерМедіа консалтинг»

14.12.2010