Борець за демократію і право: призвання чи пристосуванство?

УвеличитьХочу нагадати пані Марині і українській громаді, як саме п. Ставнійчук отримала право гучно представлятись “членом Венеціанської Комісії”, а точніше – Європейської Комісії “За демократію через право”.

Хочу нагадати всім, що Венеціанська Комісія “є НЕЗАЛЕЖНИМ консультативним органом” (п.1. статті 1 Статуту ВК), а також те, що Комісія складається з “НЕЗАЛЕЖНИХ експертів, що здобули міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах чи внаслідок їхнього внеску в зміцнення права та політичних наук” (п.1 статті 2 Статуту ВК).

Саме тому, що члени комісії ведуть себе дійсно незалежно, неупереджено, є визнаними у світі експертами в зміцненні демократії, – саме тому Венеціанська Комісія має високу репутацію.

Однак, бувають випадки, коли люди, “попали” до Комісії не за заслугами, а за політичною кон’юнктурою.

Схоже, що таке ж відбувалось і з призначенням пані Ставнійчук.

Варто нагадати, що вона була призначена членом Венеціанської Комісії Президентом Ющенко В.А. 10.03.2009 року коли обіймала посаду заступника голови Секретаріату Президента.

Якби п. Ставнійчук була дійсно борцем за демократію і право, то вже на час призначення повинна була визначитись – хто вона. Чи хоча б намагатися відповідати критерію незалежності – але тоді б треба було пані Марині добровільно звільнитись з роботи в Секретаріаті Президента. Але, очевидно, демократичності не вистачило.

Чи мати совість і заявити собі відвід, звернувши увагу, що в Україні є дійсні демократи і визнані незалежні експерти, які достойні представляти країну у поважній Венеціанській Комісії. Але, очевидно, професійності не вистачило.

Будь-якій освіченій людині зрозуміло, що обидві кваліфікаційні вимоги щодо незалежності, як самої Венеціанської Комісії так і його членів як експертів, означають, що члени ВК зобов’язані утримуватися від будь-якої політичної діяльності та дотримуватися професійної етики. Втім, аналогічні вимоги висуваються і до діяльності експертів в будь-якій іншій галузі.

Саме тому, самою Венеціанською Комісією неодноразово розглядалися конфлікти інтересів у випадках, коли держава – член Венеціанської Комісії, призначає своїм представником особу, яка обіймає будь-яку політичну посаду або відіграє активну роль у політичному житті. Статус члена Венеціанської Комісії і статус політичного діяча – несумісні за визначенням.

Пані Ставнійчук вже з 2009 р. “сидить на шпагаті”. Це по-перше, незручно, а по-друге – не на користь країні.

Ми вкрай зацікавлені, щоб представник України у Венеціанській Комісії був незалежною, професійною і працездатною людиною. І сьогодні складається враження, що п. Ставнійчук значно більше подобається розвішувати ярлики, обслуговуючи окремі політичні сили і відпрацьовуючи раніше роздані посади чи майбутні політичні забаганки. Це зовсім не демократично і безсовісно, до речі.

Інна Богословська для УП