Візит патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну став чудовою нагодою переконатися, що віра – це природний стан українців. Під час зустрічей з патріархом люди забувають про побутові проблеми, про свої негаразди, натомість починають випромінювати радість. Я це побачила під час перебування у Луцьку, там прочани були надзвичайно теплі. Люди втомилися від ворожнечі, і власне завдяки таким візитам стає очевидно, що, незважаючи на те, у яку церкву ходять і до якої конфесії належать, українці стоять на вірі і в поліконфесійності – наша сила, а не проблема.
Візит патріарха Кирила став ще одним приводом замислитися над тим, що Бог – один, а десять заповідей Божих – однакові для всіх. Також варто задуматися щодо доцільності введення в навчальних закладах теології чи релігієзнавства. На мою думку, це потрібно робити, адже в рамках нашої поліконфесійності дітям варто змалку знати про історію тієї чи іншої конфесії, про її засади та сутність.
У мене залишився піднесений настрій від усіх проповідей Кирила.
Для людей зараз віра є дуже важливим фактором – як віра в Бога, так і віра у свої власні сили, у свою сім’ю, у свою країну. Я знову відчула своє духовне коріння, і це те, що надає мені нових сил.
Один з моїх прадідів був сиротою, його знайшли монахи, нарекли Богословським. Він став священиком, а після того монахом. Власне, від того й пішло прізвище Богословських.
Інший же мій дід – стовідсотковий німець – єдиний із дев’яти братів залишився в Росії, перейшов з католицизму в православ’я, змінивши ім’я з німецького на слов’янське, і мав лише німецьке прізвище.
Для мене є дуже символічним і той факт, що мій день народження, який я сьогодні святкую (5 серпня), збігається із 450-літтям принесення Почаївської чудотворної ікони Божої Матері. Крім того, це збігається з патріаршою молитвою в Почаївській лаврі. Я вчора побувала на всеношній, а сьогодні – на ранковій літургії.
Уже після цього поїду в Кам’янець-Подільський відзначати свій день народження в колі друзів.
