Виступ Інни Богословської на Десятому позачерговому з’їзді партії „Віче”

Шановні друзі!

УвеличитьНам хотілося б сьогодні, щоб у нас була відверта розмова. Ми з вами стоїмо перед досить складним вибором. Вибором, який вимагає від нас дійсно політичного бачення, політичної далекоглядності, волі і мужності. Ви всі люди, які зробили себе самі. Ви всі люди, які знають, що життя дуже часто вимагає від нас швидких і точних рішень. Які може з першого погляду будуть здаватися такими, на які взагалі не можна піти, але вони є тими рішеннями, що приводять до перемоги. Ми з вами знаємо, що ми пройшли виборчу кампанію 2006 року чесно. Ми провели до місцевих рад біля 250 депутатів від „Віче”. І я сьогодні від імені політради партії хочу вам всім низько вклонитися. Чесно вам кажу. Тому що та інформація яку ми отримуємо з місць показує, що навіть в тих радах де 2 депутата від „Віче”, ці два депутати стають лідерами думок. Навколо цих двох депутатів створюється більшість людей, які є відповідальними. Я зараз казала про Чернігів. І я дуже вам вдячна. Я таким же таким чином можу сказати про Черкаси, де п’ять депутатів від „Віче” фактично створили нову більшість в Раді. Я таким же чином хочу вклонитися депутатам Дніпропетровська, де 7 депутатів від Віче фактично створили нову більшість в Раді. Я хочу вклонитися депутатам Харкова, про яких кажуть що ”один ваш коштує десятьох інших”. Я хочу вклонитися депутатам від Запоріжжя. Вони пройшли дуже велике випробування. Бо це область, де ми фактично втратили двох людей, які йшли з нещирими відчуттями. Ми знали про це, але ми все ж таки думали, що ми своїм теплом сердець і чесністю своєю, поставимо їх поряд з собою, як своїх партнерів. Не вдалося. Ми втратили дві людини, але в Запоріжжі дуже сильна організація. Ми дуже вдячні запорожцям. Я хочу сказати, дуже велику подяку всім: і Вінниці, і Київській області, і Чернівцям (може я кого і забула, вибачте мене), і Полтавській області, Кременчуку. Всім-всім, тому що нам дійсно дуже приємно, що ми можемо пишатися кожним депутатом від „Віче” який пройшов. „Нас мало, но мы в тельняшках”. Але так воно і стається. Коли люди йдуть з чистими намірами, з відкритим серцем, з досвідом, якого достатньо, щоб приймати вірні рішення і з баченням, як воно повинно бути, то все складається так, як треба.

До речі, ми би хотіли сьогодні нагадати, що є результатами політичної діяльності „Віче”. Ви знаєте, так буває, коли наприклад в промисловості шиють все руками і білошвейки вишивають, а після того з’являється перший конвеєр і врешті-решт вся планета вкривається конвеєрним виробництвом за 10 років. Так сталося і в українській політиці. „Віче” було першою політичною силою в Україні, яка сказала, що не можна йти до влади, коли не знаєш що з нею робити.

Правду нашу довело життя. Тому що колотнеча, яка є в українській політиці викликана тим, що на вибори йшли за платою, а не за тим, щоб реалізовувати план. І сьогодні вже ми вимусили фактично всі політичні партії, відходити від розмов навколо харизматичних лідерів і пред’являти програму. І люди вже питають: „Що ви нам себе красивих і розумних показуєте, покажіть що ви робити будете”. І це дуже важливо.

УвеличитьТобто „Віче” ввело в політичну моду і в політичний стиль вимогу до програм. Це дуже важливо. Це наша з вами перемога. Віче вперше сказало, що доки в парламенті не буде представників середнього класу, цей парламент буде нездатний якісно працювати. Подивиться на результати виборів 2006 року. Подивиться, як не можуть домовитися представники великого бізнесу. Тому що між ними нема переговорників, тих хто знає як розмовляти і з великим, і з середнім, і з малим бізнесом – тих хто має можливість знайти спільне серед всіх. А це – середній клас. Це люди які розуміють, що їм нема на кого спиратися. Це люди, які опираються на свої власні сили. І сьогодні, те що нас запрошують наші партнери (Партія  регіонів), а ви знаєте – це обговорювалося практично в усіх організаціях – вони запрошують нас  до співпраці у Верховній Раді. Це заклик, в тому числі до тих, хто представляє середній клас, середній і малий бізнес, інтелігенцію, молодь, тому що без них не буває влади.  Колись Гегель сказав, що політика і парламент повинні представляти всі соціальні групи населення. А коли в нас сьогодні фактично інтелігенція не представлена, молодь не представлена, середній клас не представлений, військовослужбовці не представлені, наука не представлена, сучасний прогресивний менеджмент не представлений (крім великого бізнесу якому треба віддати шану) – воно і не виходить. Тому що парламент  – це представницька влада. Ми ввели в політичну моду поняття стилю. Досі, подивіться на білборди, подивиться на рекламу, яка ностальгія зараз у людей. Покажіть що-небудь, хоч трішечки, що буде схоже на рекламу „Віче”. Це дуже важливо. Бо це новітнє. І коли ми кажемо про європейську країну, то це в тому числі європейська ідентика. А не те, до чого ми звикли. Ми перші, хто підписав нотаріально засвідчені договори, між майбутніми депутатами і громадською організацією „Віче України”. Тому що ми з першого ж кроку, знали що нам треба налагодити такі стосунки, які будуть вимагати від депутата постійно знати чого від нього хоче громадська організація, люди. І вимагати від депутата відповідати за те, що він робить.

Нам було дуже важко. Ми з вами рік прожили, не маючи парламентського представництва, не маючи жодних додаткових ресурсів, ні фінансових, ні адміністративних. Ми вижили, ми залишилися разом. Наша команда збільшується, до речі, дуже якісними людьми. І це демонструє, що ми з вами на вірному шляху.

Я просто дуже коротко скажу. Ми вперше пред’явили План стратегічного розвитку. Подивіться зараз, те що називається „Український прорив” від Тимошенко. Мало того, що книга під такою назвою була написана Анатолієм Кінахом, ви подивіться на теми, які там названі. Фактично, це оця маленька книжечка (ПРК), наша улюблена. Оце вона. Що нам в цьому випадку казати. Фактично весь наш сайт у листах: ”Зробіть заяву. Мало того, що в рекламі вкрали ваші  „очі”, так зараз ще й крадуть ваші тези з програми”. Слава Богу, шановні! Це в бізнесі ти виграєш, коли ти єдиний маєш технологію. А в політиці ти виграєш, коли твою ідеологію підхоплюють всі. Тому що тільки так вона перемагає. Тому дай Боже. Нехай і БЮТ, і всі решта… тільки б робили, а не говорили. БЮТ є нашим політичним опонентом, тому що це необільшовизм. І утопічно вірити в те, що БЮТ буде захищати інтереси малого і середнього бізнесу при тому, що прем’єр-міністр Тимошенко була першим в Україні урядовцем, який наважився скасувати спрощену систему оподаткування. Через два місяці після того, як прийшов цей кабінет міністрів, було скасовано Закон про бюджет і спрощену систему оподаткування.

Ми – Віче, вперше показали молоді, що політика – це не кон’юнктура заради наживи. А що це дійсно можливість для молодих прорвати стіну тих великих і сильних, які своєю величчю і силою пишаються до останнього подиху в своєму житті і не пропускають молодь. Подивіться, яка зараз величезна проблема в багатьох політичних силах. Наприклад, коли ми кажемо про Рух, це головна проблема була. Коли не вміли дати можливість молоді прориватися. Як зайшли колись батьки-засновники, так вони хотіли і залишитися назавжди. Це теж для нас величезний досвід. Ми казали про те, що не можна далі поділяти країну на біло-блакитних і помаранчевих. Ми казали про те, якщо не буде широкої коаліції – не буде країни. Так воно і є. І знову зараз не мають сміливості під час виборів казати, що єдиний шлях далі – це формування широкої коаліції. Але так буде. А якщо не буде, то знову буде колотнеча. Тому, що навіть на місцях, ви знаєте депутати місцевих рад  будь-які фракції об’єднуються, коли знають, що є програма, яка виведе місто чи селище з кризи. Нам зараз треба виводити країну з кризи. Ми не можемо перманентну постійну революцію мати на вулицях і по домівках. Це нас розриває. Ми повинні пройти той шлях. Ми повинні вміти прощати. Ми повинні вміти знаходити загальні завдання і цілі.

УвеличитьДо речі, Віче була першою партією, котра ввела в свою програму реформу житлово-комунального господарства. Пам’ятаєте? Ніхто крім нас. Ми порівнювали програми. В жодній програмі політичної партії не було цієї теми. Як швидко вона про себе нагадала? Через місяць, буквально. Тобто ми правильно з вами аналізуємо і правильно даємо меседжі.

Ми казали, що освіта повинна стати держаним пріоритетом, бо ми втрачаємо можливість взагалі бути конкурентноздатною країною. Нарешті сьогодні почали про це говорити. Ми казали, що не можна стандарти Болонського процесу автоматично накладати на українську освіту, бо ми втратимо нормальну освіту для своїх дітей. Подивіться, що зараз робиться. І головне завдання Ірини Оніщенко, вона є одним з найкращих в Україні фахівців з питань Болонського процесу, показати як це можна адаптувати. Щоб не знищити все краще і не привести ті стандарти, які є непридатними для нормальної організації освіти у нашої власної країні. Ні десь, а в нас.

Ми були першими, хто чесно сказав, що Євросоюз для нас є далекою перспективою, не ближчою за 15-20 років. Ви пам’ятаєте помаранчеву революцію, коли казали: „В Брюсселі вже нас прийняли, тільки закінчимо революцію, завтра вже там”. І всі боялися сказати правду. „Віче” було першим, хто сказав: „Це ілюзія, шановні! Нас ніхто там не чекає, і двері там закриті доки ми самі не зробимо європейську якість життя у власній країні”. Нам навіть намагалися рота закрити. Казали, що так неможна казати, бо коли ви так будете казати, нас дійсно не пустять у Брюссель… Це виявилося правдою. І сьогодні життя від нас вимагає, більше не чекати, що ми на когось обіпремося, хто за нас зробить усе необхідне. А ми самі повинні робити. І слава Богу, це вже розуміють і великі політичні сили.

Нейтралітет. Скільки за нього нас били? Пам’ятаєте? А скільки ми самі один з одним розмовляли, чи правильний це шлях чи ні? А сьогодні, коли ПРО вже в Європі? А сьогодні, коли ми розуміємо, що фактично для нас ставлять вибір – чи в військовому союзі з Росією, чи в військовому союзі з НАТО. Хіба є для нас це нормальний вибір, коли ми посередині відносно цих світоглядів? Нейтралітет для нас – єдиний шлях. І Слава Богу, що в політиці великі політичні сили почали це теж розуміти.

Ми вимагали, щоб пріоритетом в системі охорони здоров’я стала діагностика і попередження захворювання. Ви подивиться, що в нас діється з епідеміями. По СНІДу – перше місце в Європі і третє в світі. По туберкульозу – друге місце в Європі. Це захворювання, які коли їх на ранніх стадіях виявляють, не є страшними.

Ми знову стали першими і сьогодні в програмі реформування охорони здоров’я, вже пріоритетно парламент розглядає попередження захворювань. Тобто я для чого все це кажу? Ми можемо ще багато що казати. Треба не боятися думати. У нас, на превеликий жаль, багато хто думає, що політика – це перш за все робити.

І як Мороз у нас ввів: „На цій сесії ми розглянули на 400 законів більше, ніж за таку ж сесію в тому році”. І цим пишаються. Сором. Коли ви приймаєте на 200 чи на 400 законів більше, це означає, що все, що ви прийняли до того, нікуди не годиться. І це теж наш виклик. Ми вчимося, як вчаться зараз всі наші депутати місцевих рад. Ми вчимося бути у великій політиці. І це відчули ті, хто сьогодні пропонує нам об’єднати зусилля.

Що робити „Віче” на цих виборах? Ми з вами стали тією політичною силою, яка задає норми і стандарти, моду і правила, але не має таких великих фінансових та організаційних ресурсів, яки б дозволили нам з вами, переможно пройти дострокові вибори. Тим паче, ви всі цікавитесь політикою і ви не могли не побачити, що парламентські партії зробили все так, щоб на дострокових виборах жодна непарламентська партія не пройшла. Тому що внесені зміни до закону, і згідно з цим Законом на дострокових виборах всі комісії формуються виключно з представників парламентських партій. Ми з вами вже знаємо, як нам порахували голоси. Ви всі знаєте. Я думаю, практично всі з вас мали протоколи і бачили що було на ділянках. Ми і зараз можемо з вами пройти кампанію знову. Не зрозуміло, де знайти гроші, бо я заклала під ту кампанію все, що в мене є з майна і досі ще розраховуємося. І я знаю, що всі хто був інвесторами з нас в кампанії, досі ще зализують рани. Але може і можна було б знайти фінанси, але пройти кампанію і знову втратити можливість правильно порахувати голоси – це просто безглуздя. І це чесно. І це правда.

І ми питали наших кураторів: „Як на містах вважають, чи маємо ми зараз силу, щоб піти і пройти?” Ми вважаємо, що за сьогоднішніх умов, це є практично неможливим. Крім того, ви знаєте, що люди дуже втомилися від політики і соціологія дає такі данні, що 80% відсотків тих, хто приймає рішення про те, що вони будуть голосувати на цих виборах, будуть голосувати за великі політичні сили. Тому що вони не вірять, що маленькі пройдуть. І тому знову, щоб отримати 3% треба завоювати 9%. Тому що Вітренко на тих виборах отримала 5% з лишком, а не залишили і 3%. Це правда. Це на превеликий жаль, сумні реалії нашого життя. Але ми повинні це розуміти.

У нас було дуже багато складних засідань політради і розширеної політради і самої політради. Ви знаєте, що ми розсилали кураторами і вели розмови останнім часом про різні умови які нам пропонували партнери – Партія регіонів. І сьогодні перед нами стоїть завдання, прийняти рішення, як ми ідемо на ці вибори. Рішення не просте. Але рішення полягає в площині, чи будуть  ідеї „Віче” мати представництво в парламенті, чи не будуть.

Пройти як політична сила ми не можемо. Ми дуже хотіли, безумовно дуже хотіли, щоб виборчий блок був з нашими партнерами – Партією регіонів. Цього не сталося з величезної кількості об’єктивних причин. Після того, як стало зрозуміло, що блоку не буде, ми взагалі думали пропускати цю виборчу кампанію. Але на сьогодні переговори з Партією регіонів дійшли до такої стадії, що ми можемо розглядати можливість представництва „Віче” в парламенті через участь у виборчому списку Партії регіонів.

Що нам дає право пропонувати вам таку конструкцію? Перш за все те, що ви пам’ятаєте наш з’їзд в жовтні, коли ми звернулися до влади з пропозицією, що треба починати реформи в Україні. Що без реформ далі неможливо. І одразу після з’їзду, вже в четвертий чи в п’ятий раз розвезли по всіх органах влади План Розвитку Країни з листом, що ми пропонуємо об’єднати зусилля по реалізації плану реформ. З Адміністрації Президента, до речі, на жодне з чотирьох наших звернень протягом чотирьох років,  ми навіть відповіді не отримали. Зареєстровані звернення, передані як належно. Від Регіонів, ми отримали дзвінок від прем’єр-міністра на наступний день. В жовтні. І коли ми мали зустріч, одразу була зроблена пропозиція. Це було ще до кризи. Ви пам’ятаєте? І Партія регіонів вважала тоді, що вона прийшла до 2011 року без будь-яких перепон. Нам було зроблено пропозицію, що дуже потрібні люди, які вміють працювати. У нас дуже багато спільного в баченні економічного розвитку, розвитку освіти, розвитку місцевого самоврядування, зовнішньої політики, позиціонування України в світі. Нам запропонували: „Давайте працювати разом, давайте людей, давайте представництво – будемо це робити”.

УвеличитьЯ можу сказати, що спільно з тими, хто є найбільш прогресивним зараз у владі, ми думали над тим, який орган треба створити, щоб просувати реформи в Україні. Спочатку думали, що буде Центр реформ поза владою, як спільний суб’єкт держави і громадськості. Після того, стало зрозуміло, що там починають перетягувати канати Адміністрація, Парламент, Кабінет Міністрів. Ми пройшли дуже важкий шлях і вийшли на формулу, яка стала дуже ефективною. Було створено Урядовий Комітет з реформ при Кабінеті Міністрів України. На превеликий жаль, цей комітет було створено в березні, а на початку квітня вже був Указ Президента. Але Комітет з реформ був створений за спеціальним статусом, який очолює особисто прем’єр-міністр. І до цього комітету було включено мене, спочатку як представника „Віче України”. Але після того, як стало зрозуміло, що серед членів цього комітету – всі віце-прем’єри і Богословська, як член громадської організації, таке вважали ненормальним. І було зроблено пропозицію зайняти посаду заступника міністра юстиції, в обов’язки якого увійде кураторство реформ. Ми збиралися на політраді, ми приймали ці рішення. Ми його прийняли і відповідально можна сказати, що це найбільше задоволення, яке я отримала за останні півроку – співпраця з найкращими світовими фахівцями, які запрошені до роботи над реформами. І ті законопроекти, які нам вдалося за чотири місяці зробити – це Закон про акціонерне товариство, Закон про депозитарій, це все, що стосується ділового законодавства,  що може бути до нового року за нормальних умов прийнято Верховною Радою. Це закони, які закривають величезну кількість дірок в українському законодавстві. Перекривають можливість для рейдерства, від якого зараз так страждає країна і закладають правильні стандарти для розвитку бізнесу і бізнес-середовища. Ми випробували один одного в цьому партнерстві. Ми побачили всі плюси і всі мінуси наших партнерів. Так же, як наші партнери побачили всі наші плюси і мінуси. Але ми побачили, що ми маємо спільне  бачення розвитку країни. Тому, нам було зроблено пропозицію, що приходьте і будемо йти до Верховної Ради разом. Після того були вже тяжкі переговори, не тільки наші. Ви знаєте, що багато політичних сил зараз розмовляють з Партією регіонів. І на сьогодні, ми отримали пропозицію, яка зводиться до такого. Партія регіонів пропонує, щоб ми надали фахівців в галузях: освіти, захисту малого і середнього бізнесу, розвитку корпоративних прав і ділового законодавства, інвестиційного законодавства, молодіжної політики. Тобто нам фактично, було названо галузі, в яких „Віче” показало себе найбільш ефективним і в яких ми маємо спікерів і фахівців, що можуть стати обличчями цих напрямків. Прямо вам кажу, що зараз дуже тяжко казати про те, скільки з цих п’яти людей плюс Богословська як політик національного масштабу, стовідсотково попадають у список. Ми пропонуємо зараз сформувати нашу пропозицію таким чином, щоб три людини: Інна Богословська, Ірина Горіна і Сергій Дядечко пішли до депутатства і дві людини – Ірина Оніщенко і Андрій Філонов до так званого депутатського резерву (тобто до тієї частини списку, яка може просунутися вверх при перемозі і при тому, що частина депутатів піде у виконавчу владу). Ви знаєте, що згідно з діючим законодавством, коли є список партії, то люди які входять до цього списку, повинні бути чи позапартійними, чи членами цієї партії. Неможливо зайти до списку партії, будучи членом іншої політичної сили. Це був найбільший політичний виклик нам і моральний виклик. Ми вважаємо за правильне сьогодні, оскільки партія є, і батьки-засновники теж на місці і є дуже потужний потенціал для розвитку, ми вважаємо сьогодні, що ми можемо піти на те, щоб партія делегувала п’ятьох людей до списку і змінила керівництво. А ми всі будемо залишатися активними членами громадського руху „Віче України” і нести прапор „Віче України” далі. І йти з ідеологію „Віче України”.

Ми вчора говорили про те, що всі ми вп’ятьох готові для того, щоб підписати нотаріально засвідчену угоду між громадським рухом і партією „Віче” про те, що ми будемо слідувати ідеології, ідеям і наказам партії „Віче” і громадського руху „Віче України”.

Ми також, кажемо про те, що для нас цей крок, не є несподіванкою. Ви пам’ятаєте жовтень, ви пам’ятаєте, як ми приймали рішення про те, що лідер партії піде до виконавчої влади. Ми зараз побачили, що не помилялися, і що дійсно в Партії регіонів існує дуже потужна частина партії, яка є безумовними прихильниками реформ в Україні. Безумовними прихильниками модернізації всього життя і досягнення європейського рівня життя в Україні.

Це люди, з якими ми є фактично однодумцями. Це люди дуже різні, як і ми з вами. У всіх дуже багато позитиву і дуже багато негативу. Але коли ми кажемо про те, що нам треба робити, ми розмовляємо однією мовою. На превеликий жаль, з жодною з інших політичних сил ми не знаходимо такого розуміння. Прагматичного, кваліфікованого підходу і ще – досвіду, який би дозволяв не язиками бренькати, а показати хто що може. Ми впевнені, що країні треба виходити із стану безкінечних революцій. Ми впевнені в тому, що країні треба ставати на шлях розвитку, добробуту і реформ. І в цьому ми знаходимо порозуміння з нашими політичними партнерами. Тому фактично, зараз я ставлю на наше з вами обговорення три питання.

Перше. Чи йдемо ми на ці вибори окремо, чи ми ідемо делегуючи своїх представників до Партії регіонів. Чи ми взагалі пропускаємо ці вибори –  така відповідь на перше питання теж є можливою.

Друге. Чи підтримуєте ви пропозицію про те, що нашими представниками в цьому непростому кроці будуть Богословська, Горіна, Дядечко, Оніщенко і Філонов?

Я повинна сказати про Сергія два слова. Не всі так гарно його знають. Це людина, яка фактично з Ігорем Далічуком очолювала нашу виборчу кампанію по місту Києву. Вони  досягли для нас навіть просто несподіваних результатів, коли ми правда взяли 3,68 відсотка. І за дві до години оголошення результатів голосування нам залишили 2,87. Ці дві людини на собі винесли всю виборчу кампанію в регіоні і продемонстрували абсолютну відданість: і ідеї, і нашому способу життя, і протягом цього року, який пройшов після виборів, вони були членами команди,  проявивши себе дуже гарно. Коли ми кажемо про те, що зараз в нас є можливість тільки в п’ятьох. Ігор в нас відповідає за Черкаси, ми там дуже гарні маємо результати, і ще раз хочу сказати велике спасибі. Але коли ми зараз говоримо про п’ятьох, то ми впевнені, що Київська організація, за яку буде відповідати Сергій – це дуже важлива ланка в розбудові «Віче» і ми повинні мати таку сильну фігуру в Парламенті.

І третє питання, яке безумовно, буде виходити з перших двох: „Хто очолить партію „Віче” і поведе її далі в її розвитку?” Я вам одразу кажу, що вчора на політраді в нас було прийняте рішення пропонувати  з’їзду кандидатуру Ігоря Дідковського на цю посаду.

Отже я поставила три запитання, і ми починаємо зараз розмову. Я прошу щоб вона була відкритою і чесною, бо нам з вами жити ще довго і разом. Нам з вами розвиватися і розширюватися. І сьогодні ми повинні все проговорити. Бо боліти буде щось. Бо хтось буде незадоволений, але коли ми з вами розумні, то ми повинні зрозуміти: сьогодні „Віче” отримує фактично від долі плату за те, що ми були чесними і відвертими. Ми отримали дострокові вибори при тому що ми розраховували, що 4 роки не будемо мати будь-якої можливості бути представленими на національному рівні і ми готувалися до того, що ми фактично в окопах проживемо до наступних парламентських виборів. Це безумовно, зменшувало сили місцевих рад. Це безумовно не давало нам можливості додатково допомагати з центрального рівня місцевим радам і місцевим громадам. Це  безумовно і вам, шановні місцеві депутати, кидало величезний виклик. Тому що коли є на місцевому рівні фракція, а на національному її немає, то весь час є комплекс другорядності – таким чи іншим чином. Це зараз виклик долі, яким ми скористаємось чи ні. Це залежить тільки від нас з вами. Це може стати наступним кроком до розширення і розвитку ідей „Віче”. Це може стати наступним кроком по руху України до іншої якості життя. Ми можемо з вами бути до цього причетними.

І ще. У нас були дуже відверті і дуже непрості розмови з представниками Партії регіонів. Я ще раз кажу, що ми спілкуємося з найбільш прогресивною частиною, але нормально спілкуємося і з тими, кого можна віднести до більш консервативної частини Партії регіонів. І нам було сказано відверто: „Якщо ви пропускаєте ці вибори, то повинні розуміти, що ви вже відкрили „ящик Пандори”. Ви вже пред’явили План Розвитку Країни і реформи вже почалися. І чи будете ви в Парламенті, чи не будете, вони підуть. І з чим ви тоді підете через 4-5 років на наступні вибори? Що ви будете писати новий План Розвитку Країни? Ви все вже написали на 20 років. Що ви запропонуєте суспільству, так щоб „Віче” знову проявило себе як авангард?”

Це теж правда. І оскільки ви всі люди, які мають проектно мислити, я вам теж хочу сказати, що це теж треба враховувати. Ми з вами зробили крок, який був дуже чесним і несподіваним для України. Пам’ятаєте, як нам казали: „Ой, що ви. Цю програму навіть в Інтернет не можна вивішувати”. А ми сказали ні. Ми вивішуємо і в Інтернет, і друкуємо мільйон екземплярів – нехай всі користуються, нехай все проростає. Воно проростає. Але воно може вирости без нас. Чи готові ми до такого виклику? Це теж питання сьогодення. Я вам дуже вдячна за увагу.

Редакція “Інтернет-Віче”

03.08.2007